Наказом, зокрема, введено змінені форми «Журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів» та «Відомість обліку відвідувань пацієнтів», як стандарту обліку звернень пацієнтів в медичних інформаційних системах, які будуть формуватись автоматично із записів амбулаторної карти, а на перехідному етапі — в паперовій формі.
Враховуючи, що на даний час заклади охорони здоров`я не стовідсотково забезпечені медичними інформаційними системами, які дадуть змогу формувати дані автоматично із записів амбулаторної карти та співставляти коди ICPC-2-E та МКХ-10, через таке рішення стало неможливим фіксувати поточну роботу сімейних лікарів.
Тепер кожен лікар може відмовитися приходити до пацієнта додому, і довести це буде неможливо, адже всі старі форми обліку та контролю скасовані. Відтак, добитися будь-якої справедливості для людей стане неможливим.
Натомість проведення обліку за новою системою на паперових носіях вручну призведе до збільшення навантаження на лікарів первинної та вторинної амбулаторної ланки, а також до викривлення статистичної інформації.
Водночас руйнується система моніторингу та обліку захворюваності — відтепер держава не зможе аналізувати стан здоров’я українців, кількість пацієнтів, які перебувають під наглядом лікарів з приводу певних хронічних хвороб, а відтак — визначати стратегічні напрямки державної політики у сфері охорони здоров’я. Змінена форма первинної облікової документації «Журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів» не дозволить отримати в повному обсязі дані для формування такої звітності.
Крім того, МОЗ та і не визначив, коли та які зміни буде внесено до звітних статистичних форм, в першу чергу до форми № 12 "Звіт про захворювання, зареєстровані у хворих, які проживають у районі обслуговування лікувально-профілактичного закладу", яка є основним джерелом інформації про захворювання у пацієнтів та саму систему обліку захворюваності.
В тому, що змінювати морально застарілі форми облікової документації та впроваджувати медичні інформаційні системи потрібно — сумнівів немає ні в кого. Пацієнти повинні максимально комунікувати з лікарем первинної допомоги, а лікар, у свою чергу, має сам здійснювати моніторинг захворюваності у населення, яке до нього прикріплене.
Але такі масштабні зміни здійснюють непрофесіонали, без жодного розуміння, до яких важких наслідків здатні призвести непродумані кроки, вони можуть повністю зруйнувати працюючу систему, не створивши жодного ефективного альтернативного механізму. І ціна такої недбалості — це тисячі людських життів.
Сьогодні МОЗ має запропонувати суспільству та медичному середовищу чіткі та ясні механізми покращення системи збору, обробки та аналізу облікової інформації, а не руйнувати вщент те, що хоч якось ще працює.
На жаль, складається враження, що професіоналів, які глибоко розуміються на процесах, з МОЗ давно вичавили. І сьогодні ми спостерігаємо тріумф невігластва та непрофесійності у стратегічному для національної безпеки міністерстві.