Окремо варто загострити увагу тих у нашій державі, хто є прихильником створення ядерної зброї в Україні. Зокрема, - у зв’язку з черговою агресією РФ. Тут варто загострити увагу на чотирьох важливих аспектах:
По-перше, нема ніякої гарантії в тому, що ядерна РФ не напала б на ядерну Україну;
По-друге, створення тепер, у 21-му столітті, ядерної зброї насправді означає повернення до технологій 40 – 50-х років минулого століття;
По-третє, створення ядерної зброї коштувало б Україні великих грошей (5 – 10 млрд американських доларів за цінами 50-х років ), яких у нас нема і найближчим часом не прогнозується;
По-четверте, якби Україна офіційно хоча б натякнула, що створює ядерну зброю, ми би відразу опинилися у жорсткій міжнародній ізоляції, в т.ч. – від демократичних міжнародних організацій. Наприклад, у такому разі Україна не змогла би взяти ніякого фінансового кредиту. А про Крим чи Донбас треба було б забути назавжди.
На сьогодні ми знаємо про перший етап успішних випробувань застосування лазерної зброї для враження надводних і наземних цілей з плавзасобів. Головним у цьому є унікальна система генерування лазерного пучка.
Треба думати, що найближчим часом довідаємося про наступні етапи випробувань. Зокрема, - про розміщення лазерних систем на космічних станціях і враження звідти носіїв ядерних боєголовок. Тобто, мова йде про те, що лазерна зброя може бути ефективно використана для нейтралізації ядерної зброї. Про таку можливість згадувалося, зокрема, у статті («Як нейтралізувати ядерну зброю» НВ, 7 квітня 2016).
Ефективність згаданої лазерної зброї по нейтралізації ядерної значною мірою може визначатися кількістю лазерних систем, націлених на носії ядерних боєголовок. Ідеальний варіант – кількість лазерів співпадає з кількістю засобів доставки. При умові 100% ураження кожного засобу доставки. Іншими словами, мова йде про валову розробку, виробництво, розміщення лазерних систем (на відповідних космічних апаратах) і їх націлення.
Без сумніву, тут важливою є об’єктивність інформації про місця розміщення засобів доставки ядерних боєголовок. А це – ракети або літаки. Всі інші засоби транспортування ЯЗ являють собою, скоріше, локальну небезпеку, а не глобальну – а тому є не першорядними цілями.
Отже, для ефективного запровадження нової лазерної зброї необхідно: розробити і виготовити достатню кількість спеціальних лазерних систем; адаптувати ці системи до спеціальних космічних приладів; розробити і запустити відповідну кількість спеціальних космічних пристроїв із лазерними системами; націлити лазерні системи, розміщені на космічних пристроях, на відповідні цілі з метою нейтралізації носіїв ядерних боєголовок.
Тут важливо наголосити на тому, що та країна, чи група країн, яка ефективно запровадить згадане устаткування (освоїть і поставить на озброєння достатню кількість лазерних засобів) і буде здатна забезпечити 100% нейтралізації ядерної зброї опонента, фактично стає світовим лідером на час, коли опонент (опоненти) не здатні ефективно цьому протидіяти.
Які країни на сьогодні мають такий потенціал? З того, що відомо з відкритих джерел, виходить, що самостійно це можуть реалізувати США, Китай і РФ. Найскоріше США, найдовше – РФ. Звертає на себе увагу те, що всі згадані країни є «членами ядерного клубу». Це насамперед обумовлено тим, що у згаданих країнах відповідна увага приділяється розвитку національних науки, техніки і технологій.
Більше варіантів було б в разі об’єднання держав у ширший міжнародний проект, зокрема – за участю високотехнологічних держав, які не володіють ядерною зброєю. Той, хто перший впровадить (впровадять) лазерну зброю, буде здатен (здатні) нейтралізувати своїх опонентів – за умови додаткового фінансування.
Отже, так виходить, що на сьогодні в цьому «змаганні» лідером є США. Тобто, вони претендують на верховенство у світі. Разом з тим, об’єднання зусиль названих країн у будь-якому форматі може мати своїм наслідком скорочення термінів, зменшення затрат окремих держав тощо. На сьогодні, на жаль, привабливим є об’єднання зусиль США і РФ.
А чи є місце в такому проекті для України?
У цьому контексті насамперед варто наголосити, що українські школа (наприклад С.Корольов) і виробничий потенціал, зокрема ВО «Південмаш», мали одні з найвищих у світі досягнень. Яскравим цьому підтвердженням є започаткований 20 років тому українсько – американський проект «Морський старт». Незаперечні досягнення є і у сфері винайдення та виробництва лазерної техніки. Безумовно, на сьогодні український науково – технічний потенціал у згаданих сферах дещо ослабився. Однак, їх ще можна відновити, вживши ефективних заходів.
Не менш важливими є продемонстровані історією українські таланти. У цьому контексті, серед багатьох інших, лише варто нагадати прізвища відомих українців: філософа Юрія Дрогобича (Донат-Котермака), який був одним з вчителів всесвітньо відомого астронома Миколи Коперника у XV ст; фізика Івана Пулюя, який працював з X-променями кілька років перед тим, як їх офіційно зареєстрував Конрад Рентген у XIX ст; інженера Ігоря Сікорського, який започаткував американську авіашколу у XX ст.; фізика Олександра Лейпунського, який фактично започаткував радянську ядерну енергетику, та багатьох інших. Не секрет, що названі персонажі не могли мати національної підтримки, оскільки тоді не було української держави. А тепер, коли у світі визнано Україну, українські школи і таланти можуть розраховувати на державну підтримку!
Словом: Україна має всі підстави брати активну участь у міжнародному науково-технічному проекті по нейтралізації ядерної зброї, наприклад, через застосування лазерної і космічної техніки.
Тепер є три варіанти української участі у згаданому проекті:
- Бути співучасником проекту із США;
- Бути співучасником проекту без США (можливо – європейського за участю демократичних країн Європи);
- Нічого не робити і далі боятися ядерного агресора.