Безумовним досягненням уряду в газовій сфері, серед іншого, є диверсифікація імпортних поставок. У минулому році завдяки і уряду, і міністерству, і НАК «Нафтогаз України» був реалізований так званий «малий реверс» і підписана перша угода на імпорт газу неросійського походження – 1,5 млрд кубометрів з Норвегії. Але, на жаль, на цьому зупинилися…. . На жаль, не реалізована ідея газовиків про т.зв. «великий реверс», який би дозволив імпортувати з заходу до 30 млрд кубометрів газу, що би справді дозволило технічно зовсім не залежати від російського газу.
Що ж стосується нинішньої ціни за імпортний газ для України, то вона насамперед визначається ціною на міжнародних ринках. Та, у свою чергу, - ціною на нафту з лагом 6 – 9 місяців. А ринкові ціни на нафту, як загальновідомо, впали. Отже, і ринкова ціна на газ також впала. Водночас, варто відзначити, що з росіянами треба кожного разу домовлятися, оскільки контракти, за якими ми купуємо газ в Газпромі, неоднозначні.
Скорочення споживання відбулося і за рахунок населення, і за рахунок зменшення активності виробництв – основних споживачів газу. На жаль, це скорочення споживання газу відбулося не за рахунок запровадження енергоощадних технологій. Скорочення споживання газу і в енергогенерації відбувається, і у виробництвах, де газ є сировиною, здебільшого, як і раніше, - за рахунок використання іншого палива чи сировини, а не підвищення ККД обладнання. Хоча тут, треба бути відвертим, ні року, ані двох не достатньо, аби в державних масштабах запровадити нові технології. Для прикладу: у Польщі над запровадженням нових енергоощадних технологій працювали приблизно 10 років.
Отже, дивно, що Прем’єр-міністр України, говорячи про газ, не зосередився на очевидних досягненнях, а наголошував на сумнівних. Очевидно, що серед причетних до підготовки газової частини його виступу хтось, м’яко-кажучи, зробив «вовчу послугу».