5-го квітня 2014-го року (трохи більше, як через тиждень) той же Премєр-міністр України А.Яценюк вже твердить про 20 млрд, що означає, що 15 - через Словаччину. Цю інформацію тоді ж підтверджує Міністр вугільної промисловості і енергетики України Ю.Продан. Більше того,він стверджує, що це не зашкодить транзиту російського газу до країн Європи. Очевидно, що загалом 20 млрд.кубометрів, при потребі 30 – 35, нас також не влаштовують.
8 квітня 2014-го (менше, ніж через 2 тижні), у Брюсселі той самий Міністр Ю.Продан твердить, що Україна може імпортувати з Європи через Словаччину лише 10 мільярдів кубів газу і це зашкодить транзиту. Зрозуміло, що це занадто мало для України. А питання транзиту російського газу в Європу взагалі не може обговорюватися.
За розмовами про 25, 20, 10 ніхто вже не згадує про технічну можливість поставляти в Україну за реверсом через Словаччину 30 млрд. кубометрів газу і ще залом майже 7 через Польщу і Угорщину без шкоди транзиту російського газу до Європи. Адже і в 2008 - 2009-му, і тепер ВСІ (наголошую: всі) не заангажовані в політику фахівці, в тому числі й ті, хто брав участь у проектуванні ГТС Радянського Союзу і Словаччини, твердять, що така технічна можливість є. Загалом 37 млрд. кубометрів імпорту газу із Заходу цілком може замістити імпорт газу з Росії!
Отже, якщо ми хочемо підтвердити, що ми серйозна держава, негайно треба домовлятися про ресурси газу для України порядку 30 - 35 млрд. кубометрів на західних ринках. А вже потім контрактувати. Час для цього є, але його мало.
Виходить, що розмови про 25, 20, 10 служать насправді є неправдою і відволікаючим маневром! І немає ніякого значення, чи робиться це свідомо чи несвідомо. Скоріше – несвідомо. Але росіяни цим скористаються сповна аби зайвий раз, аргументуючи конкретним прикладом, говорити, що Україна без Москви не може існувати? Аби пояснити світові і, зокрема, європейцям, що ми «несостоявшееся государство» і що вкотре мусимо стати навколішки перед Кремлем?!
Як сприймаються такі «дикі танці» у Брюсселі і у світі загалом? Там і далі переконуються, що Україна сама не знає чого вона хоче, що українці багато чого можуть, але не надаються для своєї держави! То ж у такій ситуації нічого, крім «глибокого обурення» і кілька мільярдів грошима (приблизно 245 Євро на душу на невизначений час – наче «бомжам») чергової допомоги, не варто очікувати від Заходу.
То хто ж, в такому разі, дезінформує ЄС, Премєр-міністра України, Міністра і т.д? Невже в державі нема центральних органів, які б виявили і знешкодили таких агентів-дезінформаторів, а простіше кажучи, п’ятої колони в одному центральному українському відомстві?