Організація українських націоналістів рішуче засуджує цей крок українського парламенту, а самі закони, як і брутальне порушення процедури їх ухвалення, вважає зрадою та ганьбою. Розцінюємо прийняття цих актів як підрив державності, здачу національних інтересів. Це дорога пораженства. Нація за жодних умов не погодиться нею йти.
Після Майдану, після важких, кривавих боїв на сході опинитися по один бік барикад із комуністами й “регіоналами” — украй низько. Недарма всі ті, хто проголосував “за”, побоялися навіть розкрити суспільству свої імена. Такий крок не додає їм честі, а втаємничення не врятує від недоброї слави. ОУН наголошує: це порочна практика з часів Л. Кучми та В. Януковича, якій не повинно бути місця у вільній Україні!
Всі спроби окремих політиків виправдати цей крок чи виправдатися виглядають нікчемними, недолугими та блюзнірськими. Це — глум над пам’яттю жертв Революції національної гідності та загиблих у війні з Росією за свою рідну землю українських бійців-патріотів, зневага їхнього щирого пориву й подвигу, висоти духу.
Ми схвалюємо позицію фракції ВО “Свобода”, яка демонстративно не підтримала цих рішень, висмикнувши картки з гнізд для голосування і піднявши їх над головами.
Другий із законів звільняє від кримінального переслідування учасників заколоту проти Української держави, пособників убивць наших вояків та простих громадян, гарантує прощення діячам так званих ДНР та ЛНР, усім тим, хто протидіяв проведенню антитерористичної операції, руйнував Донеччину. За цим законом, різноманітні підбурювачі на зразок О. Царьова й ворохобники на зразок Н. Штепи, всі ті, хто проводив псевдореферендуми, сприяв озброєнню бойовиків, отримають право на прощення своїх злодіянь. ОУН не погоджується й ніколи із цим не погодиться!
Перший же із законів узагалі містить положення, що прямо суперечать приписам Конституції України. Серед таких: виокремлення з тіла України “окремих районів”; 3 роки, по суті, їх незалежності від Києва; право на зовнішні зносини з Росією; запровадження особливого порядку призначення там прокурорів і суддів; можливість створення з числа бойовиків “народної міліції”, непідконтрольної Міністерству внутрішніх справ України; особливий режим господарської діяльності та сплати податків; право на власну політику в галузі освіти. Це вже не децентралізація влади, навіть не федералізація. Це узаконення російської займанщини на своїх теренах. Це визнання втрати суверенітету над частиною своїх просторів, що матиме тяжкі наслідки для державності України.
Президент уже поспішив заявити, що ухвалення “законів 16 вересня” повинне стати основою для початку мирного врегулювання ситуації на Донбасі. ОУН же вважає їх кроком назад, спробою ухилитися від боротьби. Мир для України дуже важливий, але не за всяку ціну!
Такі підходи — шлях до легалізації так званих ДНР та ЛНР. До того ж ухвалення злощасних законів і набрання ними чинності аж ніяк не означає того, що Україні більше не загрожує продовження війни з путінською Росією. Бойовики вже встигли заявити, що не збираються виконувати цих актів та допускати проведення українською владою дострокових місцевих виборів на Донеччині.
Хочемо нагадати главі Української держави та його прибічникам слова Вінстона Черчилля: “Той, хто між ганьбою і війною обирає ганьбу, отримує і війну, і ганьбу одночасно”.
Застерігаємо Петра Порошенка: така діяльність іде врозріз із його передвиборними обіцянками. Після Майдану Україна стала іншою. Нація не миритиметься з угодовством. Вона прагне переможних психології, духу й моралі, вона прагне звитяги, утвердження. Вона рішуче відкидає поступки та здачу національних інтересів.