Проте, Росія вчинила підло, віроломно, цинічно і агресивно. Газпром знижує тиск у трубі до тих обсягів, щоб забезпечити споживачів Європи, а Україні не було чого відбирати. Українське керівництво виявилося не готовим до такого розвитку подій. Попри всі заяви уряду і Нафтогазу, що в ПСГ накопичено достатньо газу, щоб пройти весь опалювальний сезон, у сховищах перебуває близько 10 млрд кубометрів газу, з них половина – технологічний обсяг, який не можна піднімати. Необхідний запас безпосередньо у трубі мав становити 1 млрд кубометрів, а фактично становить 700 млн.
Керівництво Нафтогазу нажаль не спрогнозувало ані погодні умови, ані політичні наслідки вихваляння перемогою у Стокгольмі і не запланувало резервні газові поставки з Європи. Все це, до речі, суперечить Національному плану дій, затвердженому урядом у 2015 році на випадок енергетичної кризи.
Всі дії, які вживає Нафтогаз, є достатньо хаотичними. Заклик до населення прикрутити батареї докорінним чином не може поповнити нестачу. Більш доречним було би відключати енергоємні підприємства олігархів , ніж школи, дитячі садочки та батареї в багатоповерхівках.
Сьогоднішній оперативний контракт Нафтогаза з поляками забезпечує лише 60 млн кубометрів газу на березень, тоді як щоденна потреба України у штатному режимі сягає 200 млн кубометрів на добу.
А взагалі то, історія ходить по колу. У 2009 році Газпром не просто знизив тиск на 20%, він повністю перекрив подачу газу. І тоді теж були морози, і тоді теж європейським споживачам не можна було відмовляти у транзиті. Але тоді не закривали школи. Тоді не прикручували опалення в будинках. Тоді уряд Тимошенко запустив ГТС у реверс, щоб забезпечити густонаселений схід і південь газом з підземних сховищ, які фізично розташовані на Західній Україні…
Як бачимо, укладений у 2009 році контракт виявився таким «пасткою» для Газпрому, тому він і хоче його розірвати.
Керівникам і політикам України зараз треба відкласти всі внутрішні взаємні претензії і разом виходити з кризи, яку Газпром буде щоденно поглиблювати.