Не минуло і тижня, як нардеп Савченко, за яку браві українці колись рвали вишиванки, підкреслила, що нічого страшного немає у тому, що Революцію Гідності називають – державним переворотом. І на своє здивування, я побачив що серед людей часто зустрічається саме така думка. А минуло всього 3 роки. Я розумію людей, за кожним їхнім «державний переворот», якщо це не бот, стоїть людина, яка хоч якось хоче дорікнути цій владі. Адже цим людям, новий реформаторський уряд зіпсував життя. Комусь не підняв пенсію, комусь поліція не розслідує кримінальні провадження – і проблема в безхребетному уряді, комусь корумпований суд спаплюжив життя – і винен безвідповідальний уряд… Я все це розумію і розділяю думку, що уряд потрібно бити батогом критики, щоб той працював і не спускати з нього очей, щоб не крали. Така сьогодні реальність в країні.
Але, мода казати, що революція Гідності – це державний переворот, як на мене, дурнувата. Тим паче, що люди, які це твердять посилаються на «Вікіпедію», яка називається – вільною енциклопедією, а не останньою інстанцією.
Поселяється думка про «державні перевороти» в дурних і почасти неосвічених головах. Через брак інформації або неможливість до неї дістатися. Саме тому люди з нальотом вати гуртують навколо себе таких же людей, які далі «Вікіпедії» не хочуть іти, а існують у своєму невеличкому світі де в усіх проблемах їхнього життя винен уряд. І Мураєв це добре знає, саме на таку аудиторію вони і працюють зі своїм телеканалом.
Будь-яка революція із латинського дійсно має, наголошу серед синонімічного ряду і слово «переворот». Але навіть зачепившись тільки за слово «переворот» - переворотчики роблять велику помилку, оскільки показують справжню свою мізерність і вузьколобість.
Одразу видно, що проросійський табір в Україні – та сама 5-а колонна, будь-що хоче навісити ярлик на Революцію Гідності, бо так їм важко збагнути, що вони втратили свою Малоросію через якесь там волевиявлення.
Якщо піти далі «Вікіпедії», чого не роблять вузьколобі «переворотчики» і заглянути у словник, яким так дорікають революціонерам із Майдану – то можна побачити й інше тлумачення слова «революція», яке не впишеться в їхню парадигму зради.
Наприклад, Великий тлумачний словник сучасної української мови (2009 рік) так тлумачить термін: Революція – це докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу і утвердження нового, прогресивного.
Але, пан Мураєв і його послідовники на мою думку, спеціально, викривляють дійсність, щоб у очах недалекоглядних стати глибою мудрості та джентельменства. І оточити себе от тими п’ятьма-сімома відсотками критично налаштованого до реформаторів електорального поля. І це не важко зробити, тим паче, коли навколо ручні ведучі та цілий власний телеканал, який спонсорується деякими членами «Оппозиційниого блоку».
Чому всі нардепи стали і пішли, і чому б я зробив так само? Дозволю собі сказати, тому що настільки безглуздо обговорювати державний це переворот чи ні, як і стверджувати, що Промислова революція – це погано. Адже на початку 18 сторіччя – це теж був по суті переворот і навіть не державного, а світового масштабу. Завдяки першій, другій та третій промисловій революції пан Мураєв може у студії стояти в гарнесенькому костюмі, пошитому на Англійському чи то пак Італійському заводі і спокійно говорити про те, що революція в Україні – це державний переворот і знати, що його чують сотні тисяч. Але пан Мураєв про це не буде говорити, йому потрібно лишень втовкмачити, що волевиявлення – це державний переворот і таких, як він, думаючих, - багато.
Так от, заради чого весь цей цирк із державними переворотами? Заради того, що цей табір «переворотчиків» – хоче, щоб їм по старій пам’яті щось заборонили. А краще, щоб заборонили думати. Щоб хтось із Верховної ради чи Президент внесли законопроект, яким забороняють паплюжити честь Революціонерів. Це їм тільки на руку, щоб продемонструвати і світу і Росії, які тут стосунки з інакомислячими. Але ж українці настільки толерантна нація, що і це стерплять. І дивно, що він відбувся лишень торбами із піском під телеканалом, а не добрим ляпасом по губах за такі слова, що ранять тисячі сердець матерів. Бо їхні сини не намагалися нікого скинути, а відстоювали своє право вибору, своє право говорити вголос і не боятися. Власне, так як сьогодні може робити Мураєв і це може робити в тій країні, що пережила на його думку державний переворот.