Сьогодні мій друг з центру, патріот України, написав до обіду, до того як обстріляли автобус, коли я йому розповів, що на боці ДНР воюють переважно місцеві мешканці, наступне: "Значит нужно применять ковровую бомбардировку. Донбасс либо украинский либо безлюдный".
Жорстокість і пропаганда затьмарила базові людські почуття як любов до ближнього, милосердя і співчуття в нас. Занадто довго ми живемо в стресі.
Винуваті обидва боки протистояння і не важливо уламки чийого снаряду вбили сьогодні 12 людей. Єдине вирішення ситуації - припинення вогню і відведення важкої зброї всіма учасниками конфлікту. Це має бути політичне рішення, для когось з великими іміджевими втратами. Але війну треба припиняти.
Я покладаю більші сподівання на офіційний Київ, тому що він ОФІЦІЙНИЙ і йому за статусом належить робити перший крок. Тому що він несе відповідальність за життя громадян згідно Конституції України (нагадаю, що в зоні "АТО" живуть громадяни України). А ДНР має показати ділом готовність брати відповідальність за життя мешканців підконтрольних територій.
Я молю Бога, щоб війна припинилась і перестали гинути люди. Я сподіваюсь, що українці хочуть цього ж і вийдуть незабаром на акції єднання проти смертей своїх співгромадян в усіх містах, в тому числі в Донецьку, як це зробили в усьому світі після розстрілу провокаторів з французького журналу.
Мир - ось національна ідея, яка має об'єднати державу зі сходу на захід.
Миру всім нам!
Владыко Человеколюбче, Царю веков и Подателя благих, разрушивший вражды средостения и мир подавший роду человеческому, даруй и ныне мир рабом Твоим, вкорени в них страх Твой и друг к другу любовь утверди: угаси всяку распрю, отъими вся разгласия и соблазны. Яко Ты еси мир наш и Тебе славу возсылаем, Отцу и Сыну и Святому Духу, ныне и присно и во веки веков. Аминь.