Почерк замаху чисто кадирівський: закордонного чеченського опозиціонера має вбити кілер з числа представників чеченської мафії. Численні вбивства опонентів Кадирова, дивним чином відбувались за схожим сценарієм, схожий випадок недавно був у ОАЕ, де представники кадирівської служби безпеки викрали одного з родини Ямадаєвих ("конкуруючий" з Кадировим клан, який йому майже повністю вдалося винищити), схожим був і почерк вбивства екс-охоронця Кадирова Ісраїлова, який звинуватив очільника Чечні у тортурах і порушенні прав людини. Отже, учора ми побачили не стільки те, як у Києві орудує спецназ ГРУ РФ, скільки спробу виконати замовлення від Кадирова руками пітерського кримінальника, що належав до чеченської мафії.
Втім, мова не стільки про сам факт спроби вбивства. У цьому випадку ми побачили реальний факт застосування зброї для самооборони громадян. Як би це дивно не звучало, але саме зброя в руках Аміни Окуєвої врятувала її саму і її чоловіка від загибелі, окрім того, нападника вдалося затримати на місці саме завдяки пістолету Окуєвої. Це - яскравий приклад ситуації, яка змушує задуматись про дозвіл для громадян України на носіння вогнепальної зброї для самозахисту. Дивним чином, досі небагато політичних сил заявляли про необхідність дати громадянам України право на збройний самозахист - у першу чергу націоналістичні "Свобода" та "Національний корпус" висували такі вимоги.
Безумовно, повинна виробитись і культура користування зброєю, і змінитись і ціннісна платформа українського суспільства (замість "моя хата скраю" все-ж варто задуматись про більш громадянський підхід, який матиме на меті стимулювання готовності вступитися за іншу людину в умовах коли їй загрожує небезпека), без чого однозначно користування зброєю громадянами не стане засобом громадської безпеки саме по собі. Однак жахає те, що зі спробами виробити в суспільстві демократичну культуру, жодні серйозні можновладці не кажуть про необхідність навчити суспільство самозахисту. В більшості західноєвропейських країн легалізація короткоствольної зброї для самозахисту не призвела до негативних наслідків, в жодній такій країні не зріс рівень злочинності після дозволу носіння зброї (у багатьох випадках рівень злочинності кардинально знижувався).
Разом з тим, нелюбов "політиків" до питання вільної зброї очевидна: існування можливості громадянам мати зброю, очевидно збільшує рівень їх вимогливості та необхідну планку відповідальності для політика. Врешті-решт, синки міністрів вже навряд чи будуть так сміливо витягати нагородну зброю тата (отриману скоріше за все без особливих заслуг, "аби було") щоб постріляти по інших, які чимось не сподобались маленькому мажорові в клубі чи ресторані. Існування озброєного суспільства - один з необхідних запобіжних засобів демократії, вчили сучасників американські отці-засновники Пейн, Гамільтон, Джефферсон та інші. Україна ж чомусь, перебирає від демократії лише якісь зовнішні ознаки і вже точно не дбає про право громадянина на самозахист. А необхідність така дійсно є, зважаючи на важкі часи.