Перемога Макрона була безальтернативна і однозначна, адже Ле Пен зовсім не підходить на роль Трампа: вона очолює не досить популярну і навіть контраверсійну партію (відчуйте контраст з мегасерйозними і вкрай розпіареними Республіканцями в США), діє в площині переважно національно-патріотичних гасел, у галузі економіки і соціального захисту послуговуючись ледве не соціалістичними гаслами. Таким чином, фігура Ле Пен не могла бути вкрай реалістичною відпочатково. Разом з тим, успіх Ле Пен може здобути саме на виборах до парламенту, адже у більшості департаментів вона змогла стати першою, та зважаючи на фактичне знищення рейтингів правлячої Соціалістичної партії, електоратові орієнтованому на соціальний захист, схоже, доведеться обирати між партіями Ле Пен та Меланшона. Так само важливо трохи спустити на землю любителів "перемоги" з українського фейсбуку, які у перемозі Макрона бачать ледве не реванш з Росією за Крим і Донбас.
Макрон не буде кращим за Олланда, якщо мова йтиме про Україну. По-перше, Росія дійсно є постійним і стратегічним партнером Франції (згадайте історію з Містралями чи дії вкрай кволі дії Парижа у сфері урегулювання конфліктів на Сході України чи в Абхазії-Осетії). По-друге, Емманюель Макрон дійсно небезпечний для зовнішньої політики ЄС (там Франція відіграє перші ролі на пару з ФРН), адже він - однозначний прихильник конфронтації з пробрекситівським Лондоном та консервативною Варшавою, які нині виступають стратегічними партнерами України і єдиними (разом з балтійськими державами) прихильниками поглиблення санкцій проти РФ у Європі. Натомість, Емманюель Макрон заявив про готовність ввести санкції проти Польщі. У подібних діях виявляється зовнішньополітична стратегія Макрона: він буде намагатись покарати тих, хто пішов проти волі Брюсселю. У цьому плані для нього було би доречним звання "єврореакціонера". Так само важливий і той факт, що попри критику критики ЄС з боку Макрона, він не сильно збирається щось змінювати.
Зламана російськими хакерами переписка Макрона свідчить про його прихильність мультикультуралістським ідеям, що лише погіршить і без того серйозну кризу всередині ЄС. У більшій мірі, 37% виборців, що віддали свої голоси за Ле Пен - у першу чергу противники неконтрольованої міграційної політики французького уряду. І ця політика, схоже, залишиться незмінною і за правління Макрона. А це значить лише одне: число прихильників правих сил у Франції буде лише зростати, оскільки проблема, яка призвела до такої популярності "Національний фронт" буде лише поглиблюватись. Не менш гострим залишається і питання економічного коллапсу, який вкотре нависає над Парижем: "соціалістичні" реформи Олланда знищили чималу частку приватного сектору, великі підприємства були змушені переносити виробництво у сусідні країни, не бажаючи платити податку на прибуток, який сягав місцями до 75%. Це питання так само навряд чи буде вирішене Макроном, оскільки державна фінансова та економічна політика Франції Олланда визначалася в тому числі і ним самим.
Таким чином, не досить компромісний (насправді, компромісний лише на тлі кандидата з високим антирейтингом - Ле Пен) президент Макрон втратить свій рейтинг або через вимушене скорочення дотацій і соціальних виплат, або через падіння економіки, яке відбудеться внаслідок нездатності відмовитися від них. І як би там не було, ані майбутнє Франції, ані майбутнє України ці вибори анітрохи не покращили.