Політичне забарвлення такого акту очевидне: за ним стоять антиукраїнські сили, і в даному випадку «прорусинські» означатиме «проугорські» і «проросійські»… Несподівана «актуалізація» давно забутої локальної ідентичності є доволі небезпечною справою, адже дестабілізація ситуації в краї є очевидно вигідною лише РФ та Угорщині, яка зможе діяти за кримським сценарієм: провести псевдореферендуми, при чому активно опиратися на чиновників-хабарників, провокувати міжнаціональній конфлікт і відстоювати тезу про те, що цими діями країна захищає своїх громадян, які перебувають в регіоні (адже здобути угорське громадянство житель Закарпаття може доволі просто: слід здати доволі нескладний іспит з угорської мови та надати який-небудь документ, який міг засвідчити, що його предки жили тут до 1945 року, тобто до моменту приєднання Закарпаття до СССР).
Доволі деструктивною є і діяльність т.зв. «Партії угорців», яка ховається під маскою Товариства угорської культури Закарпаття, причому нардеп ВР Ласло Брензович, який де-факто є одним з керівників «Партії угорців» у своїх зверненнях нерідко підкреслював свою позицію, за якою Закарпаття має отримати автономний статус. Так, це лише монумент. Але зі зневаги до символів і починається зневага до держави, адже символ уособлює конкретні трактування подій. Ми вже не надаємо цьому такого значення, але перш ніж забрати у України Крим, проросійські активісти в 2008 викинули в море табличку на честь річниці флоту УНР, неоднократно спалювали прапори і ламали тризуби на держустановах. І як тоді, так і зараз, зневага до монументу демонструє загрозу українським інтересам в регіоні.