Щоденно в офіційних заявах наших очільників звучить горде й оптимістичне: інвестору в Україні створено умови найбільшого сприяння. Ласкаво просимо до плідної співпраці. Держава гарантує захист інтересів і так далі. Та чи ж воно й насправді так?
«…При Інституті тваринництва степових районів ім..М.Ф.Іванова, Асканія-Нова, 1996 року було створено українсько-німецьке племінне підприємство "Асканія-Генетик". Створено Асоціацію з розведення червоних молочних порід, основними завданнями якої було і є розширення робіт зі збереження генофонду червоної степової. Міністерство аграрної політики мало визначитись щодо фінансування цього дуже важливого заходу зі збереження генофонду. На закупівлю ремонтних бугайців і кормів держава виділяла кошти у вигляді дотації…»
То офіційні повідомлення. Дійсно, дуже оптимістично. Та чи ж насправді так сталося, як гадалося? Зауважимо, що засновники, окрім німців - Інститут тваринництва ім. М.Ф.Іванова, ДПДГ «Асканійське», Маркеєва» і «Асканія-Нова».
Але гроші вкладав, звичайно ж, тільки інвестор. Він власним коштом завіз 50 елітних племінних бугаїв з Німеччини, побудував для їх утримання і селекційної роботи велике, прекрасне приміщенні на кшталт палацу. І наївно чекав швидкого ефекту в вигляді м’ясо-молочного раю в Україні і шалених дивідендів.
Але щоби зрозуміти, що було далі, треба трохи відсторонитись. Нагадаємо, що, до 2002 року агрофірма «Асканія-Нова» Чаплинського району Херсонської області мала 15 000 землі, на зрошенні працювали 42 «Фрегати», функціонувала потужна система.
П’ять відділень, машинно-тракторний парк до 100 одиниць техніки, кілька молочно- товарних і тваринницьких комплексів, 1000 голів великої рогатої худоби, свині, мериносні, тонкорунні елітні вівці, оздоровчий дитячий табір «Лелека», тощо.
Але хтось дуже вмотивований думкою про покращення вирішив, що треба аби було іще ліпше. І 2002 – 2003 року розпорядженням Президії УААН більшу частину землі і майна «Асканія-Нова» передали на баланс ДПДГ «Асканійське». З посівами зернових, що вже зійшли й сильно піднялися.
До 2010 року, як уже мовилось, від усього того залишились «лунниє пейзажі». На розвалинах ферм і машино-тракторного парку можна сміливо знімати фільми про ядерну зиму. Але кінець-кінцем Бог зглянувся на тих нещасних селян.
2010-го року на 4 500 гектарів зарослих бур’яном земель прийшов інвестор. Вклав 16 мільйонів гривень з власної кишені. Загасив всі можливі і неможливі борги. Повністю придбав комплектуючі на 42 розорених «Фрегати», що від них були в кращому разі іржаві скелети, а також завіз іще два нових.
На 2340 гектарах запрацювало зрошення. Було придбано багато нової техніки, врожаї зібрали на 20 відсотків вищі, ніж в «Асканійському». «Не на камеру» один з колишніх директорів сказав таке: «За ті вісім років я нажив собі інфаркт і інсульт.
А зараз почав спокійно спати, жити й працювати. Бо що іще треба – паливо є, насіння є, добрива є, техніка є, зарплатня – день у день. Працюй собі і людям на радість». Те ж кажуть і працівники.
В той же час інвестором спільно з керівництвом було замовлено аудиторську перевірку й складено акт прийому-передачі майна. На 1 470 000 (один мільйон чотириста сімдесят тисяч) гривень було виявлено недостачу. Потім чомусь її перерахували, і кінцева вартість, «остаточная стоимость» , зменшилась до 52 000 гривень.
Ну та Бог з ним, усушка і утруска сталися. Було подано заяву до УМВД на предмет відкриття карної справи з приводу розкрадання майна. Але тут слід просто перерахувати факти, бо коментарі не потрібні.
«Ст. о/у (оперуповноважений) Чаплинського РВ УМВС України в Херсонській області майор Г. почав слідчі дії за заявою про факт недостачі майна». Зауважимо, що Чаплинка – то глухе й віддалене від міста на 150 км село.
Постанову ж про відмову в порушенні кримінальної справи підписав той же «майор Г. - ст..0/у СДСБЕЗ, але вже (!) Каховського РВ УМВС України в Херсонській області». Та Каховка – то вже досить велике місто. Це, до речі, там «300 спартанців» захоплювали будівлю міськради аби не дати сфальсифікувати вибори.
І там же під час засідання дільничої комісії начальник кримінальної міліції, що невідомо яким чином опинився в приміщенні, погрожував кандидату в депутати Віталію Богданову (на ютубі є відео).
Але дуже цікава мотивація відмови. Виявляється, керівник відділу боротьби з економічною злочинністю не в змозі отримати відомості про наявність техніки, рухомого і нерухомого майна.
В МРЄО ДАЇ і БТІ він направляє запити, а вони йому…не відповідають. Памєятаєте у Висоцького «Сігнали ми їм посилаєм туда, а нас посилають…обратно». От такі ми навіть не Попелюшки, а просто Золушки, не дають нам документи, а ми й застидалися.
Бо ж «Беркут» у нас – не для виконання своїх професійних обов’язків, а для іншого. І начальники карного розшуку зайняті не тим. Ну ніяк не можуть тих гадів з МРЕО й БТІ примусити віддати документи. Отакі у нас сором’язливі правоохоронці.
Та тільки-но наївні інвестори зіп’ялися на ноги, тільки почали стабільно працювати, аж тут керівництво УААН знову вирішує забрати в інвестора ту землю і знову віддати все те від ДПДГ «Асканія-Нова» - знов до «Асканійського».
Що ним керувала і досі керує Герой України, віднедавна член ПР Віра Найдьонова. Тож поки пограбована земля заростала бур’янами, а хазяйство тонуло в руїнах, нікому до нього не було діла. Тільки-но запрацювало, готова крашанка знову стала потрібна всім.
На «великий хурал», де вирішували питання щодо віднімання землі від законного інвестора і передачі до того, хто її вклав, того запрошено не було. А навіщо? Дарма, що офіційний договір в нього аж до 2016 року. Що нам закони – ми самі собі закон.
А що ж інвестори? Український інвестор піймав облизня, його примушують піти із укоханої землі. Німецький інвестор і досі не вийде з шоку. Бо не може зрозуміти, як таке можливо? Вклав власні кошти, побудував палац, завіз биків і іншу худобу, почав роботу…
Аж тут сталося щось вище за його розуміння. Можливості дозволяють працювати на всю Україну. Замість того 15 років постійно йдуть якісь незрозумілі чвари. Йому не те що не створено сприятливих умов, а просто не дають працювати.
Тож зараз у підприємства з 50 залишились…2 (два) бики. Будівля зачинена, продається на будматеріали. Підприємство ліквідовується.
Українські інвестори, що мають договір з «Асканія-Нова» до 2016 року, стоять в «позі глибокого непоніманія». Вони не розуміють, як таке можливо в «Європейській державі». Де їх просто пограбували, примітивно «кинули», і куди звертатись - невідомо. Не до суду ж…
А тим часом колектив «Асканії-Нова» теж не розуміє, що далі робити. Вісім років виживали хто як міг, землі пропадали, майно розкрадалось – все було в порядку. Тільки запрацювали, як все стало погано й незаконно.
А тому пише колективні звернення всюди. І Президенту України, і Президенту УААН, і Голові СБУ, і міністру внутрішніх справ, і губернатору, і в комітети ВР – «глас вопіющего в пустинє».
Виявляється, в нашій країні можна безкарно грабувати, віднімати, шахраювати – і нікому до того нема діла. Так хто ж тепер прийде з грошима і добрими намірами і в ТАКУ в Україну, і конкретно на Херсонщину? Де б’ють і своїх, і чужих.
