Загальне враження — це ярмарок бізнесу для бізнесу. Сюди не пускають відвідувачів, не пов’язаних з книговиданням та книгорозповсюдженням. Стенди, на відміну від Франкфурта й Болонії майже в усіх прості, яскраві були тільки в Саудівськой Аравії та Індонезії (країни––почесного гостя). У Індонезії було декілька павільйонів, де вони мали змогу проводити заходи для поширення власної культури та популяризації своїх авторів. Ніхто майже не виставляє книжок — книги у каталогах, які були розіслані заздалегідь для вивчення. Людей в коридорах майже не було, усі на переговорах. Багато хто приїхав на виставку на 1 або 2 дні (перебування в Лондоні недешеве).
На відміну від інших ярмарків, найуспішніші агенції припинили призначати зустрічі вже в січні, бо їхній розклад був заповнений. А українські видавці в цей час ще чекали візи до Великобританії.
Виставка присвячена переважно фікшн і нон-фікшн для дорослих. Дитячих книжок зовсім мало і дуже мало навчальної літератури. Цього року тема щастя найпопулярніша: як бути щасливим, як розслаблятися, як знайти своє покликання в житті. Багато книг присвячено соціальним темам: нерівность, боротьбі за права жінок в мусульманських країнах, фемінізму, расовим утискам.
Багато видавців випускають книги з однієї теми, наприклад, вивчення китайської мови, відносини з Богом або фармацевтична література. У таких видавництв зазвичай невеликий стенд і на ньому всі книги однакової тематики: трохи відрізняються назви, а тема та сама.
Дитячі книги, представлені на виставці, з якоюсь родзинкою, наприклад, активіти + енциклопедія або дуже красиві панорамні книги, тобто незвичайні у виконанні, за змістом, за контенто.
Усі видавці намагаються виділитися обкладинкою, знайти свій унікальний стиль. Переважає мінімалізм –– за допомогою пари ліній створюється повноцінний малюнок. Дуже популярні однотонні обкладинки з неоновим написом.
Шкода, що деякі українські видавці виставляли не видання українських авторів, а лише перекладені українською або навіть не власні видання! І хоча контрактів на виставці укласти не вдалося, є кілька крупних європейських видавництв, з якими ми вели переговори, і вони реально зацікавилися придбанням ліцензій на українські книги.