В умовах загрози своєму існуванню аграрна громада не має іншого шляху, окрім як оборонятися. Аграрії розпочали всеукраїнську акцію протесту «Сільгоспвиробники України – за скасування змін до Податкового кодексу». Це – перший за останні роки настільки масштабний та узгоджений протест аграріїв.Вимога єдина – скасувати несправедливі зміни до Податкового кодексу. Президент має дослухатися до голосу аграріїв, провести додаткові консультації і прийняти виважене рішення щодо погодження податкових змін, запропонованих Урядом і проголосованих Верховною Радою.
Податкові зміни щодо агросектору – брутальні як за суттю, так і за формою ухвалення. Документ, що впливає на розвиток стратегічної для України галузі, приймали без обговорення і без розданого тексту проекту. А проголосували його взагалі за 30 секунд. За цей час жоден із тих, хто віддавав голос «за», в принципі не міг усвідомити суть документа.
Ключові зміни – фактичне скасування спеціального режиму оподаткування ПДВ із одночасним рішенням про відшкодуванням експортного ПДВ.
Читайте такжеНедовольные отменой льгот по НДС аграрии начали перекрывать дороги
Нова модифікація спецрежиму із поверненням на спецрахунки лише15% ПДВ рослинникам, 50% для свинарства і птахівництва та 80% у тваринництві (ВРХ) не дає жодних можливостей для розвитку бізнесу. Тобто, вступає в силу принцип: «розділяй і володарюй»! Більше того, ці рішення містять серйозні загрози для сільгоспвиробників. Скасування спецрежиму може вже наступного року спровокувати в Україні ознаки продовольчої кризи, зокрема у сегменті тваринництва. Зменшення інвестицій та різке скорочення виробництва у вигляді масового вирізання худоби – вагомі причини для такого невтішного прогнозу. Окрім того, кризі нині сприяє несприятлива погода, що негативно вплине на урожай.
Ці рішення з економічної позиції – безглузді. Адже повертати експортерам ПДВ для держави дорожче, аніж зберегти податкову пільгу. Акумуляція спецрежиму складала 19 млрд гривень, а повернення ПДВ при експорті зернових і технічних культур – 24-25 млрд. грн. Окрім того, в бюджеті країни не передбачено коштів для його відшкодування.
Тобто запропонованими змінами в Податковий кодекс забирається частина коштів у власного сільгосптоваровиробника, а віддається транснаціональним компаніям. Це призведе до вимушеної економії коштів аграріями на технологічних операціях, інвестиціях, заробітній платні. Урядом не запропоновано жодного механізму заміщення цих 19 млрд гривень, а те, що є в банківському секторі не доступно аграріям або непосильно при обліковій ставці НБУ у 26 % річних.
Ще одним важливим аспектом є те, що спецрежим ПДВ для аграріїв був запроваджений у 1998 році. Це дало змогу забезпечити надходження інвестицій у галузь в обсязі понад 160 млрд гривень. Невідшкодування ПДВ при експорті слугувало експортним митом, що давало можливість тримати ціну на продукти харчування на 20% нижче європейських і створювати передумови для більш глибокої переробки сільськогосподарської сировини, створення робочих місць і розвитку експортного потенціалу з більшою доданою вартістю. Модель внесених податкових змін найбільше шкідлива для держави: ріст інфляції та цін на продукти харчування, скорочення робочих місця, безробіття, оформлення субсидій тощо.
Найбільш заплутаною в урядових діях виявилася ситуація із подвійним реєстром повернення ПДВ при експорті. Цей непрозорий механізм відкриває безліч лазівок для корупції. Фактично аграрний бізнес в уряді поділили на білих і чорних. Перші – потужні експортери, які отримали преференцію на автоматичне повернення. Натомість другі – усі інші. По суті вони отримають крихти, що залишаться після відшкодування зернотрейдерам. Це рішення несправедливе і обурливе. Вважаю, що відшкодування ПДВ має відбуватися в автоматичному режимі, без будь-якого ручного втручання, для усіх суб’єктів.
Читайте такжеПодаткове невігластво вбиває економіку
Розв’язання цієї проблеми може бути досить простим – повертати ПДВ при експорті лише сільгоспвиробникам.
До скасування спецрежиму середній обсяг підтримки товаровиробнику на 1 гектар становив в Україні лише 30 євро. Натомість у Європі цей показник – близько 520 євро на гектар. Навіть за таких умов нам вдавалося на рівних конкурувати із усіма світовими виробниками. Хоча український виробник працює в умовах світових цін на сировину та готову продукцію. У нас значною є імпортна складова щодо техніки, палива, запчастин, нафтопродуктів.
Натомість останні рішення здатні забити цвяха у труну українського сільського господарства. Наші аграрії не витримають конкуренції із потужним, сегментованим, технічно оснащеним та фінансово спроможним європейським виробником. У старого «запорожця» немає шансів проти нового «мерседеса». У галузі це усвідомлюють. І ми знайдемо аргументи пояснити це уряду…