У 2006-му ситуацію в житті української кіноіндустрії кардинально змінили в мовному плані, що призвело до доброго результату: почали з'являтися професійні студії дублювання найвищого рівня, а ринок дублювання українською почав стрімко розвиватися. Нині, коли ми приходимо до кінотеатру в будь-якому українському місті, в наших думках навіть немає сумніву, що понад 10 років тому ми прийняли правильне рішення. Ми маємо колосально якісний україномовний продукт! Українська аудиторія сама це оцінила, демонструючи неприхованою любов’ю до кінотеатрів. Вдумайтеся: частка озвучення українською (дублювання або багатоголосого озвучення) десять років тому становила менше 70%. Нині ж, ця цифра піднялася до 92.2%. З’ясувалося, що закон працює.
Те саме чекає і на постанову про державну мову, за яку 25 квітня має проголосувати Верховна Рада. Як тільки закон підтримають, він спокійно і гармонійно ввійде в життя суспільства.
Слід розуміти, що мова та мислення взаємо обумовлюють одне одного. А закон про мову — «наріжний камінь», цінність якого не слід применшувати. Він не менш важливий, ніж наш вибір вектору руху в напрямку Євросоюзу і НАТО. Тим паче, в умовах гібридної війни питання мови є принциповим для України, а її захист — один із механізмів, який дозволить нам захистити державу. Це вже питання національної безпеки.
Закон про мову не лише зафіксує статус української мови як державної, а й забезпечить повне право на отримання послуг та інформації українською в усіх сферах.
Наостанок наголошу: що українська конституція гарантує захист всіх мов нацменшин та їх розвиток. Тому закон про державну мову жодним чином не порушуватиме Конституцію. Більше того, наше суспільство доросле і свідоме. Люди не стануть сіяти ворожнечу через мову. Казки на цю тему можуть вигадувати хіба російські федеральні канали. Ми ж мудрі, дружні і освічені! І сьогодні на нас чекає великий день!