Очевидно, що будь-які організаційні та кадрові зміни не матимуть сенсу, якщо не подолати судової корупції та не досягти реальної незалежності суддів. Хабарництво можна побороти лише комплексом заходів. Щоб ці заходи були успішні, необхідно зацікавити йти працювати суддями тих юристів, які мають високий професійний рівень і високі моральні якості. Отже, які заробітні плати, на думку законодавця, мають привабити до роботи суддями чесних фахових юристів?
Так, базові розміри посадових окладів пропонуються такі:
- судді місцевого суду отримуватимуть 30 мінімальних заробітних плат, що становить 43500 гривень, чи 35017,50 гривень «чистими на руки»;
- судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду – 50 мінімальних заробітних плат, що становить 72500 гривень, чи 58362,50 гривень «чистими на руки»;
- судді Верховного Суду – 75 мінімальних заробітних плат, що становить 108750 гривень, чи 87543,75 гривень «чистими на руки».
До цих сум додатково застосовуватимуться регіональні коефіцієнти та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
За найоптимістичнішим сценарієм, реформа дозволить оновити кадровий корпус за рахунок вливання до лав суддів фахівців без суддівського стажу. Але це означає, що їх заробітна плата спочатку не перевищуватиме суми окладу, отже саме ця сума і має привабити до роботи у суді чесних та фахових юристів.
Проте чи привабить? Купівельна спроможність гривні формується, в тому числі, і під впливом курсу до американського долара, який за часів «пізнього Януковича» дорівнював 8 гривням за 1 долар. Тоді зарплата судді районного суду складала близько 10000 гривень, тобто – 1250 доларів. Сьогодні, коли курс 25 гривень за 1 долар, пропонована судді районного суду заробітна плата, відповідно, буде 1400, апеляційного – 2334, Верхового Суду – 3500 доларів.
Тобто, підвищення планується не таке «страшно велике», як здається на перший погляд. Судді і раніше отримували пристойну, особливо, порівняно з іншими представниками державного сектору, зарплатню, проте це суттєво не впливало на зниження корупції.
Наведені цифри вже не дають спокою пересічним українцям, які порівнюють ці суми зі своїми статками (а вони у переважної більшості громадян значно менші). Люди обурюються і такими цифрами, і тим, що ці кошти, за стійким стереотипом, підуть в руки «все тим же корупціонерам».
Зауважу, що як один із ключових факторів судової реформи, зарплати суддів в майбутньому мають забезпечити цікавість до суддівської професії з боку тих правників, які за своїми моральними переконаннями готові будуть працювати на суддівських посадах, отримуючи виключно зарплату, і не брати хабарів, водночас, за своїми професійними здібностями будуть здатні виконувати цю роботу фахово.
Хто ці люди? Закон передбачає підвищення вікового цензу для судді до 30 років. А, приміром, працювати в Верховному Суді зможуть юристи, яким за 35, оскільки вимагається більший стаж – понад 10 років. Отже, більш імовірно, що вік суддів суду вищої інстанції буде 40-50 і більше років.
Тобто, йдеться не просто про сформованих фахівців, які віддали побудові своєї юридичної кар’єри понад 10 років, вже мають певну стабільну роботу та заробіток, але й, імовірно, вже створили сім’ї, мають дітей, і, відповідно, більшу витратну частину сімейного бюджету.
Отже, йти у чесне суддівство такий юрист може собі дозволити лише за умови, що ця робота забезпечить його хоча б не гірше, аніж його поточна.
Спілкування з колегами дозволяє дійти висновку, що успішний адвокат чи юрист приватної практики віком від 30 років у Києві заробляє в середньому в діапазоні від двох до п’яти тисяч доларів. Для регіонів ця сума може бути меншою. А це більше, ніж йому запропонують на посаді судді районного суду одразу.
Тепер щодо юристів віком за 40 (зі стажем понад 10 років). Якщо, наприклад, говорити про партнерів (власників) юридичних фірм, то їх навряд чи привабить і заробітна плата еквівалентна 5 тисячам доларів, а тому, кадровий резерв для формування Верховного Суду буде ще меншим.
Отже, такий рівень пропонованих заробітних плат на посаді судді, як і раніше, може приваблювати тих, хто розглядає мантію як засіб заробітку саме на хабарях. І тут навряд чи можна розраховувати на щирих «волонтерів», які готові будуть працювати якийсь час «затягнувши паски», оскільки стати суддею – це надто крутий поворот долі і надто значні зміни в житті.
А зараз про суто моральний аспект проблеми. Багато говорять, що зарплати потрібно підвищувати не тільки суддям, а всім, бо несправедливо, що низькі зарплати й далі отримують вчителі, лікарі, просто державні службовці.
Звичайно, це так. Потрібно шукати можливості платити більше представникам усіх професій, і ці можливості, напевно, є.
Але, важко уявити ситуацію, що хтось суне тугого конверта лікарю зі словами: «Хай оцей не переживе операцію»…
Судова корупція – найжахливіша і найзгубніша зі всіх видів корупції, які тільки є чи можуть бути. Судова корупція – це безкарність злочинців, які, замість сидіти в тюрмі, будуть продовжувати вбивати, грабувати і красти; це засуджені не винні, бо вони не мали можливості відкупитися; це відчуття беззахисності та нерівності кожного з нас перед більш заможним і впливовим; це ризик диктатури і узурпації влади в державі.
Суддів не так багато. Декілька тисяч на багатомільйонну країну. І суспільство має розуміти, що за справжній суд потрібно платити гідну платню, інакше його не буде.
Суддівство – це та професія, де єдиним джерелом винагороди має бути заробітна плата, і ніяк інакше.
Існує така думка: «Корупція все-одно буде. Бо навіть якщо запропонувати німецькому чи американському судді мільйон доларів, то він візьме, бо це багато». Ні. Звичайний суддя не візьме. Тому що він живе у гарному будинку, їздить на пристойному авто, регулярно відпочиває, лікується, купує якісні речі, їсть хорошу їжу, - тобто має все, що може мати за гроші, а гроші ці йому дає держава як зарплатню. То який йому сенс брати хабар, навіть не враховуючи фактор ризику? За таких умов хабар візьме людина неймовірно жадібна, з іншими цінностями – заробляти гроші заради грошей, а така людина до суду просто не піде працювати, бо це не те місце, де вона може реалізувати свої надто меркантильні амбіції. Тому корупційні скандали такі рідкісні в тих же США та Німеччині, і, зазвичай, зовсім не того «калібру», що в нас: там це аномальне явище, а в нас воно є нормою і реалією повсякденності.
Суд починається з суддів, які, насамперед, матеріально незалежні, з поваги, яка виникає з довіри, а довіри до бідних суддів не буде ніколи.
Тому суспільство має розуміти, що суддя – це не просто одна з професій, а функція правосуддя і ознака держави.
Отже, питання суддівських зарплат реформованого суду – відкрите. На мою думку, що більшими будуть ці зарплати, то кращі шанси у всіх громадян отримати вищу якість життя. Адже підвищення добробуту не буде без забезпечення рівності і поваги до закону у кожного, незалежно від ваги гаманця.
Кожна країна, що пройшла шлях становлення та антикорупційних реформ, починала з реформи судової гілки влади - з побудови незалежного суду, незалежність якого в першу чергу ґрунтується на матеріальній незалежності кожного судді.
Тому судді мають бути достатньо забезпечені, принаймні більше, ніж це пропонує ухвалений закон. І джерелом їх забезпеченості мають бути легальні виплати з державного бюджету, а не корупційні побори з громадян.