95% овочів, 85% фруктів, 50% м’яса, 70% молока. Саме стільки виробляють не агрохолдинги чи великі підприємства, а прості селяни. Тобто без перебільшення можна сказати, що кожного з нас годують саме вони. І вся ця продукція могла просто зникнути з прилавків ринків вже 1 січня. Тоді мали набути чинності зміни до Закону «Про безпечність та якість харчових продуктів». Вони передбачали заборону реалізовувати необроблене молоко, сир, м’ясо на агропромислових ринках. Якщо мова йшла про забій худоби, яка була призначена для продажу, то селяни могли робити це лише на бійні, яка зареєстрована ветслужбою та має експлуатаційний дозвіл. Діяти такі каральні заходи могли аж до вересня, коли в силу б вступила нова редакції закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», що приводить українське законодавство у сфері харчових продуктів до вимог законодавства ЄС.
І ніхто не подумав, що ці правові колізії, вдарять по селянам. Їх могли поставити в такі умови, в яких вони збували б свою продукцію перекупникам за копійки. Уряд нічого не зробив для безболісного впровадження цих вимог. В селах не з’явилися бійні, пункти закупівлі молока та молочних продуктів. Тому аби врятувати, а не знищити дрібного виробника, я пропонував відтермінувати введення цих заборон на 2 роки – до 1 січня 2017 року.
На комітеті було вирішено знайти компромісний варіант. Вчора депутати ухвалили законопроект, співавтором якого я є, який скасовує цю правову невідповідність. І тепер селяни можуть вільно продавати свою продукцію, отримавши дозвіл ветеринарної лабораторії на ринку.
В селі, як відомо, одна корова родину годує. Тому можна без перебільшення сказати, що селян врятували від зубожіння, дозволивши таки торгувати на ринках.