Нереально! Саме це слово я найчастіше чув, коли говорив, що хочу запропонувати зміни до Конституції. І дійсно, хто з депутатів захоче добровільно віддавати мандат за прогули?! Але виступи з трибуни, спілкування в кулуарах, вмовляння і переконання подіяли на 154 народних депутатів. Саме вони не відвертали очей, коли їх просили поставити підпис під цим законопроектом.
Необхідність його прийняття я усвідомив ще тоді, коли не можливо було прийняти певні рішення через мізерну кількість депутатів у сесійній залі. А потім я подумав – чого звичайних людей за прогули звільняють, а депутатів – ні. Або ж за невиконання своїх обов’язків?! Бо ж депутат не просто має приходити в Раду, щоб попити каву в їдальні, він повинен брати участь у засіданнях Парламенту і комітетів, голосувати, додержуватися вимог трудової дисципліни.
Але, якщо Кодекс законів про працю передбачає звільнення працівника за ініціативою роботодавця за прогул, то серед переліку підстав для припинення повноважень нардепа пункту щодо прогулів немає.
Чи не догледіли раніше законодавці таке упущення, або спеціально дали собі карт-бланш на легке життя.
І після стількох років розслабленого режиму роботи ніхто не хоче напружуватися. Тому і були сумніви, що я зможу зібрати достатньо підписів, щоб Рада розглянула зміни до Конституції.
Тепер обранці-ледарі за 5 пропусків без поважних причин можуть здати свій мандат і котитися під три чорти. По іншому і не скажеш, бо як можна говорити про людей, які мають нести відповідальність за країну, а самі роз’їзжають по курортах або вирішують свої справи, коли треба бути в сесійній залі.
Думаю, що 154 депутати пройшли умовний перший тест на вшивість, підтримавши такі зміни. Інші ж показали наскільки вони готові «служити» народу та країні. Тому чекаю на розгляд законопроекту у Парламенті і з нетерпінням буду очікувати дня, коли депутатів- прогульників проженуть поганою мітлою з Ради.