Перше, Партія регіонів. Проєвропейськість відомого на увесь світ футболіста, на мою думку, виключає такий варіант. Отже навряд чи Андрій гратиме у політичній команді Ахметова та його колег - мільярдерів. Не думаю, що Шевченко погодився б розділити футбольну ложу з Януковичем та слухати вигуки своїх учорашніх вболівальників.
Батьківщина. Ймовірність висока, і, переконаний він зміг би додати об’єднаній опозиції кілька балів (читати – відсотків). Проте, як політик, Андрій може розчинитися у опозиційному середовищі як спортивна легенда. Треті ролі в опозиції можуть зробити з Шеви те саме, що з його повного тезки-журналіста – просто солдата в армії Тимошенко, Яценюка, Турчинова. Шевченку не подобається сидіти на лаві запасних. Думаю, він бачить для себе іншу місію.
Партія Королевської. Цей трансфер може бути але суто в економічному зрізі. Тоді, Шевченку варто заявити, що він іде з футболу у бізнес, а не у політику. Якщо там з’явиться Шевченко, то у лавах партії, до з’їзду можна впевнено чекати ще й Папу Римського.
УДАР. Найлогічніше партнерство. Саме авторитет Кличка та Шевченка може бути гарантією того, що їх політична сила не зрадить своїм позиціям та обіцянкам, як це зробив, наприклад, Тігіпко. Є ризики – забагато спортсменів у одній партії. Однак, ця олімпійська політична команда може виконати важливу місію – почати діалог з молоддю і повернути її у політику.
Начебто все. Є різні варіанти. Проте, Шева може дати пас владі, причому через усе поле, очоливши новий проект, може піти в мери Києва. Він також, теоретично, може вступи до будь-якої партії чи руху. Наприклад, до Медведчука та українського вибору. Все залежить від того де кінчається Шевченко - футболіст і починається Шевченко – політик, від того наскільки він усвідомлює свою історичну місію цієї осені.