Теми енергозбереження, подолання бюрократії, впорядкування державних закупівель є резонансними, проте косметичними для такої складної економіки, як наша. Його роль зведеться до «фарбування трухлого паркану перед приїздом сватів».
Наприклад, державні закупівлі - топовий бізнес політиків, жодна людина не здатна зламати схему яка працює вже 20 років. Протягом дванадцяти наступних блогів, я проаналізую основні виклики в рамках означених напрямків.
Рішення Порошенка - серйозний сигнал суспільству та опозиції: ще вчора активний учасник опозиційних маршів йде працювати в уряд ПР. Причина може бути банальною – розчарування у можливостях та перспективах української опозиції. Підстав для цього багато: поразки КОДу на довиборах, внутрішні суперечності, нескінченний переговорний процес щодо майбутньої кампанії, не здатність захистити лідера опозиції. Петро Олексійович вирішив не випробовувати долю і увійти в новий етап своєї політичної еволюції через біло-блакитний парадний вхід.
У блозі «Гамбіт Порошенка» я вже писав про його ймовірні переговори з ПР про місце у команді, про можливу роль керівника фракції слухняних мажоритарників у ВРУ наступного скликання, інше. Сценарії починають реалізовуватися, йому, решті решт, треба просто вибрати зручну стратегію. Щодо квітневих тез. Все перелічене повинно бути не засобом економічного регулювання, а наслідком іншої важливої реформи – антикорупційної та адміністративної. По-перше, «державні закупівлі» можна прикрасити прозорими процедурами і, наче б то, невтручанням держави у цей процес. Однак, це відвертий блеф.
Я всей своей жизнью продемонстрировал, что я человек, который выводил из кризиса множество предприятий. В Украине очень много раз реформы начинались, но никогда не заканчивались. Мое отличие - я собираюсь завершить реформы, и чтобы люди потом дали им оценку
— Петр Порошенко
Якщо влада контролює суди, зокрема Конституційний суд, прокуратуру, а непоганий виборчий закон точно не гарантує чесних виборів, то що говорити про тему на мільярди гривень щомісяця. Друге, «відкрита публікація статистики». Вона і так не закривається для простих людей, не закривається на цінниках у магазинах, в «платіжках за комуналку». Це чергове загравання з виборцем, розрахунок на те, що ми тішитимуся статистикою Януковича і не звертатимемо увагу на цінники в магазинах. Може її ще дітям читати на ніч замість казок. Третє, «оцінка результатів впливу діяльності органів влади на ВВП». Багато питань щодо методології оцінки.
Далі, Петро Олексійович перетвориться в антиагітатора ПР: уявіть таку оцінку податкової, МВС, Мінфіну Хорошковського і тп. Я розумію, штаб Януковича не набирає і трьох путніх тез, щоб помістити на передвиборчі листівки, Порошенку доручили щось вигадати. Але це погана ідея, Петро Олексійовичу. Третє, «захист бізнесу міністром економіки». Я відразу згадав відомий анекдот: «знаєте хто такий Робін Гуд на 50%? Ні! У багатих забирає і все». Тепер Мінекономіки буде заробляти на відбиванні рейдерських захоплень.
Пропоную Петру Порошенку першу тему – опозиціонер Немировський та завод Стальканат у Одесі. Немировського буквально витиснули з України, а завод за лічені тижні почнуть грабувати. Нехай це буде тест на щирість намірів Порошенко. Чи це не рівень Мінекономіки? Воно займатиметься МАФами, а мафія заводами? П’яте, «прозорий офіс». Наприклад у Вінниці, спокійно без Мінекономіки працює кращий прозорий офіс в Україні. Не треба нав’язувати людям мерів-дегенератів, тоді буде і гарна «комуналка» і «прозорі офіси». А ви, Петро Олексійовичу, йдете ПР допомагати нав’язувати.
Це, наприклад, зробили у Кременчузі, протягом передвиборчої кампанії перехрестили БЮТівця Бабаєва у регіонала, після чого дозволили стати мером. Шосте, «дерегуляція ведення бізнесу». Десять років тому я працював радником Олександри Кужель - Голови Державного комітету України з регуляторної політики та розвитку підприємництва. Вона тоді мені сказала пророчі слова: «Економічна дерегуляція в Україні стоїть у черзі за дерегуляцією політичною. Дерегуляція - синонім слова політична воля». Тому, якщо останньої в достатньому обсязі не буде у Президента, її не буде і в природі української економіки.
Сьоме, «підвищення екологічності виробництва продуктів і таке інше». Між Росією і Україною тільки втихла «сирна війна», а це будуть війни внутрішні: під приводом екологічності продукції та ще низки чинників, відбуватиметься перерозподіл ринків. У сучасній економіці ринок самостійно встановлює стандарти, встановлює через уподобання покупця. Дайте інфраструктурний, фінансовий, нормативний імпульс для розвитку внутрішнього ринку – продайте «зайве державне майно – дачі, палац, угіддя для полювання президента» і спрямуйте кошти на підтримку малого бізнесу та виробництва. Завтра отримаєте нові стандарти у екології виробництва та продуктів.
Далі, «національні проекти», «політична підтримка експортерів», «держрезерв», «захист вітчизняних підприємств від недобросовісної конкуренції з боку іноземних», а ще, головне, «земельна реформа». Вітчизняна економіка може задихнутися у таких щільних обіймах нового Міністра. Колись Юлія Тимошенко сказала: «Порошенко завжди мріяв стати мільярдером, і тепер у нього для цього з’явилися усі можливості». Це було після помаранчевої революції та гоніння Тимошенко з команди Ющенка. Продовжу тезу – «сьогодні, для продовження своєї політичної кар’єри, він зобов’язаний стати мільярдером, адже це його останній шанс: до реальної «опозиції –з низу, опозиції простих людей» його не візьмуть, а ПР, в тому числі, через цей «економічний популізм» дуже скоро загине.
І на останнє, Рух простих людей ініціює створення Антикорупційного бюро Сергія Капліна (АБСК), що буде, зокрема, стежити за реалізацією «квітневих тез Петра Порошенка». Створення бюро буде приурочено до запланованої ходи «2015 кілометрів босоніж, щоб зберегти Україну» та програми Руху «Україна без ГМО: грабіжників, мажорів та олігархів». До зустрічі, Петро Олексійовичу!