Документ визначає правовий статус викривачів - осіб, що повідомили про вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, встановлення прав, гарантій та механізмів захисту таких осіб та прирівняних до них осіб.
В багатьох країнах світу інститут викривача є потужним, якщо не основним, інструментом у боротьбі з корупційними злочинами. За останні десятиліття у понад 30 країнах світу розробили та ухвалили спеціальні норми та гарантії для захисту викривачів корупції. Серед таких країн не лише США чи Японія, але й Канада, Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Південна Африка, Румунія.
Ще у 2014 році в коментарі радіо Свобода виконавчий директор Transparency International Україна Олексій Хмара зазначав, що значних успіхів у боротьбі з корупцією такі країни як Грузія, Сполучені Штати, Японія і Сінгапур досягли саме тоді, коли населення почало повідомляти про зловживання.
Тому цілком логічно, що законопроект було подано Президентом України у перший день каденції Верховної Ради України нового скликання. І вже разом з колегами по Комітету з питань антикорупційної політики ми працювали над документом майже 1,5 місяці, суттєво покращивши його норми.
Ключові поправки, які я подавав до цього законопроекту, стосувалися фіксованого розміру винагороди викривачеві та забезпечення його анонімності.
Першочергова редакція норми законопроекту, яка надавала право суду встановлювати винагороду в межах 10% від грошового розміру предмету корупційного злочину, створювала корупційні ризики. Багато сперечалися з приводу цього на засіданнях комітету: що означає «в межах»? Як об’єктивно вирішити, скільки відсотків винагороди має отримати викривач: 3, 7 чи 10?
Саме тому я наполягав на фіксованій винагороді у розмірі 10 %, ця правка була врахована у законі. Отже: є обвинувачувальний вирок - є 10% винагороди, але не більше 3 тисяч мінімальних заробітних плат, що складає на сьогоднішній день близько 12,5 млн грн. При чому, якщо вирок є завдяки не одному, а групі викривачів, то ці 10% розподілятимуться між ними у рівних частинах.
Аби люди не боялися повідомляти про факти корупції, закон встановлює анонімність, правову та психологічну підтримку, захист трудових прав і навіть надання охорони. В тому числі, для близьких людей викривача.
Використовуючи найкращі світові практики, впродовж декількох років у розробці цього важливого закону брали участь представники вітчизняних та міжнародних антикорупційних організацій, зокрема, Реанімаційного Пакету Реформ, Transparency International Україна, проекту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні, центру «ВзаємоДія», Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції в Україні тощо.
Утім, представники старої влади, які не спромоглися ефективно побороти корупцію, навмисне кидають тінь сумніву і створюють міфи довкола закону.
Спробую окреслити і одразу ж розвіяти ці міфи.
Міф 1. Закон породжує масове «стукачество»
Закон не має нічого спільного зі «стукачеством». Завданням держави на даному етапі є створення інструменту для викриття корупційних схем. Будь-яку гарну ідею можна дискредитувати низькою якістю її виконання. Як цим інструментом скористається НАЗК, наскільки серйозно вони будуть підходити до виконання покладених на них зобов’язань, наскільки якісно будуть захищені права викривачів?
Аби закон не був законом "про стукачів", яким може бути будь-хто, навіть сусід, ми поставили конкретні запобіжники. По-перше, обмежили коло осіб, які можуть бути викривачами, професійною діяльністю такої особи. Таким чином, сусід-сантехнік не може бути викривачем сусіда-прокурора, судді або державного службовця, навіть якщо у них "квартира більша і краща". Другий запобіжник – сума корупційних збитків, що полягає у 5 і більше тисяч прожиткових мінімумів для працездатних осіб, або на даний момент – це складає 9, 68 млн грн. Ця планка відсікає дрібну та побутову корупцію. І вести мову про масове стукачество тут не доречно.
Міф 2. Закон повертає Україну до 30-х років минулого століття
Запропонований дієвий інститут викривачів корупції немає нічого спільного з СРСР-минулим. Закон не лише враховує українські можливості захисту та мотивації людей, які хочуть повідомити про корупційне правопорушення, але й відповідає міжнародній практиці. Нагадаю аудиторії про необхідність проведення НАЗК відповідної перевірки наведених в інформації фактів, що триватиме максимум 45 днів, і обмеження високою планкою збитків, завданих державі. Тому ситуацію 1937 року цей законопроект не спричинить. Крім того, порівнювати рішення «трійок» з рішеннями судів, які були сформовані за часів правління нинішньої опозиції, що кричить про 1937 рік, щонайменше некоректно з їхнього боку.
Міф 3. Завдяки новому закону людину легко дискредитувати та знищити
Відверте маніпулювання, адже прийнятий закон затверджує чіткий порядок здійснення перевірки за повідомленням викривача (нова стаття 53-2). Розглядаються лише факти, які можуть бути перевірені, тобто ці факти повинні мати документальне, фото- або відеодокази. За такими фактами не пізніше 45 днів проводиться внутрішня (службова) перевірка або розслідування за повідомленням. І лише якщо факти підтвердяться, інформація передається органами досудового розслідування.
Міф 4. Ніхто не погодиться на винагороду викривача 10%, якщо з корупціонером можна домовитися про 20%
Сьогодні ми з командою нової влади будуємо нову Україну. І як би там кому не кортіло, будуємо Україну без корупції. Багато інших гарних законодавчих ініціатив теж колись були розкритиковані, але час минав, і свідомість людей змінювалася. Чи захоче сьогодні українець бути викривачем? Чи йому комфортніше прокидатися вночі від кошмарів неминучої відповідальності перед державою? Не виключено, що пішовши на угоду з корупціонером, ця людина розділить тюремну камеру з корупціонером у майбутньому. Все таємне коли-небудь становиться явним.
Міф 5. Закон не буде ефективним
В огляді Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD), Мережі боротьби проти корупції для країн Східної Європи і Центральної Азії знайшов цікаву інформацію про Сінгапур, світового лідера одразу в декількох сферах економіки й одного з лідерів рейтингу Світового банку «Doing Business».
В зв’язку з тим, що у 1940-х - на початку 1950-х років корупція стала частиною повсякденного життя громадян Сінгапуру, урядом країни у 1952 році було створено Бюро з розслідування корупційної діяльності (БРКД). Це був незалежний орган, який не належав до структури поліції і якому були надані слідчі повноваження. Але ефективно запрацювати цей орган зміг не одразу. По-перше, через недосконалість антикорупційного законодавства ускладнювався процес збирання доказів у справах про корупцію, по-друге з боку громадськості була повністю відсутня довіра до роботи Бюро. Громадяни відмовлялися співпрацювати із БРКД, не вірили в ефективність його роботи і боялися помсти.
Утім, ситуація кардинально змінилася, коли у 1959 році до влади прийшов новий уряд. Проти корумпованих чиновників були вжиті рішучі заходи і багато високопоставлених чиновників, викритих у хабарництві, були звільнені із своїх посад. Рейтинг довіри до діяльності БРКД відразу зріс після того, як громадяни пересвідчилися у щирості заяв уряду про намір перемогти корупцію.
В Україні антикорупційні органи почали створюватися у 2014 році, втім, реальні арешти топ-корупціонерів розпочалися лише зараз.
Дежавю?
І наостанок - невеликий факт-чекінг зі світової практики.
Колишня СРСР-держава Казахстан у 2015-му році ухвалила зміни до законодавства, які сприяли створенню інституту викривачів корупції. Нещодавні дослідження Transparency Kazakhstan кажуть про те, що 54,4% опитаних громадян Казахстану відзначають суттєве зниження рівня корупції за останній рік.
У травні 1961 року у Південній Кореї лише за один день за причетність до корупційних справ звільнили близько 40 тисяч державних службовців. Сьогодні ця країна входить до топ-50 найменш корумпованих країн світу, посідаючи 45 сходинку у Індексі сприйняття корупції-2018 від Transparency International.
Найбільшу в історії грошову винагороду обсягом $104 млн було виплачено податковим управлінням США колишньому співробітнику швейцарського банку. Він повідомив про те, що одна з найбільших банківських установ допомагає громадянам США приховувати від оподаткування великі суми. Як результат, американський уряд зобов’язав банк повернути державі $780 млн.
Японія. У 2011 році колишній генеральний директор Olympus повідомив правоохоронні органи про приховування компанією величезних втрат інвестицій протягом 13 років. В результаті отримав $15,4 млн компенсації за своє звільнення.
Звісно, само по собі прийняття закону не означає, що завтра всіх корупціонерів буде викрито, післязавтра ми повернемо до бюджету завдані державі збитки, а за місяць країна забуде, що таке корупція. Прийняття закону про викривачів – лише перший крок до створення потужного механізму запобігання та протидії корупції. Поруч з цим не варто забувати про силу просвітництва. Від того, наскільки громадяни усвідомлять потрібність нових інструментів, зрозуміють, як правильно їх використовувати, відчують від держави свою захищеність, і залежить успішність реалізації цього закону. Ще п’ять років тому чи багато ви бачили українців з пакетом в руках, які вигулювали своїх вихованців? А сьогодні – 9 з 10. Раніше 1 вересня батьки несли, а вчителі приймали численні торби з подарунками, проте сьогодні відмовляються навіть від квітів на користь допомоги хворим діткам чи воїнам на Сході країни. Щоб там не закидали, але свідомість українців змінюється в кращий бік. Я впевнений, серед людей ми знайдемо велику підтримку нашої ініціативи, бо від корупції втомились всі без виключення верстви населення.