Не можу сказати, чи це так задумано, чи це так складається під тиском чи підтримкою обставин. Але окремі законопроекти, як стає зрозуміло, - не «цукерочки» для власників землі.
У планах відкривачів так званого ринку землі - вирішення питання, як змусити власників землі або продавати землю, причому задешево, або змусити їх залишатися в орендних відносинах.
Для цього потрібно одночасно дотримуватися кількох стратегій.
1. Податковий напрям: земля як тягар.
2. Обмежувальний напрям: обмеження продажу та дерегуляція ціноутворення.
3. Соціально-економічний: Сприяти збільшенню збіднілості власників землі.
4. Соціально-світоглядний-економічний напрям: Земля - товар і безперспективне майно в руках українців.
Отже, щоб так званий ринок землі запрацював в потрібному для орендарів руслі, необхідно його «збагатити» обмеженнями та вимогами до селян-власників землі.
Стратегія №3 та №4 вже діє давно. В розробці стратегія №1 та №2.
На сьогоднішній день ставка земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення визначена граничними розмірами. Для сільськогосподарської землі не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх нормативно-грошової оцінки. Тобто, якщо Нормативно-грошова оцінка 1 га становить 30 тис. грн, то податок може становити від 90 грн (0,3%) до 300 грн (1%).
В Раді зареєстрований проект закону №3131 про так зване виведення селян-злочинців на чисту воду їх же слугами. Відповідно до цього закону вносяться зміни до Податкового Кодексу, а саме вводиться нова норма, відповідно до якої для власника землі, який не віддав землю в оренду, буде визначатися Поставлене податкове зобов’язання у розмірі 5% від Нормативно-грошової оцінки. Тобто, якщо нормативно-грошова оцінка становить 30 тис. грн за гектар, то розмір земельного податку буде 1500 грн (5%).
Треба зазначити, що якщо власник землі віддав землю в оренду, то він не сплачує податку. Також від податку на землю звільняється і орендар (який є платником єдиного податку 4 групи, а такі практично всі).
Це означає, що власник землі, який не віддав землю в оренду, мусить платити податок, а орендар - ні.
Тобто планується збільшити не менше ніж в 5 разів земельне податкове навантаження на власника землі. Таке збільшення робить самостійне господарювання та незареєстровану оренду все більш неконкурентними в порівнянні з офіційною користувальною формою земельних відносин. Безумовно, офіційно це все робиться з метою хоч в якийсь спосіб легалізувати значну частину так званого фермерства, яке працює «неофіційно», а неофіційно – буде змушувати власників землі віддавати землю знову в оренду, закріпачуючи себе, а ті, хто і хотів би вийти з орендних відносин, змушені будуть залишатися.
Додамо, що власники землі, які самостійно обробляють свої земельні ділянки, будемо відверті, не є платниками податків з діяльності на землі (не ви такі – держава така), що формує певні негативні наслідки, які зумовлюють втрату до 40 % доходу від зібраного врожаю в порівнянні з орендарями. Ці 40% втрачаються з ряду причин. Власник землі, який сам обробляє свою ділянку, має нижчу врожайність, ніж агрохолдинг чи орендар, продає врожай на 25-30% дешевше, його врожай завжди з більшою вологістю та більшою засміченістю.
Отже, проект закону №3131 може стати точкою повернення в обійми орендарів, представники яких і є тією більшістю в аграрному комітеті.
Сукупність негативних факторів, за задумкою діючої влади і лобістів аграрного комітету Ради, що просувають законопроект №3131, має змусити селян повернутися в «обійми» орендарів, чиї інтереси вони представляють, тому що власнику землі, який сам вирішив обробляти землю, абсолютно немає смислу реєструватися платником податку з багатьох причин.
Після того, як власник землі буде знову «закріпачений» чи залишиться в «закріпаченні», в дію вступатиме закон №2194 (прийнятий в першому читанні). Через внесення доповнення до статті 130 Земельного Кодексу у вигляді ч. 3, відповідно до якої власник землі без згоди орендаря не має права продати землю будь-якій іншій особі, окрім близького родича. Накладемо на таке право орендаря загальне розуміння того, що земля, яка є в користуванні, не цікава для потенційних інших покупців (ніхто не хоче купувати те, чим не зможе користуватися, а низький дохід від оренди не сформує справедливу ціну на землю як економічного активу), і в результаті ми отримаємо, що реальна пропозиція може бути тільки від орендаря за низькою ціною.
Як бачимо, створюється ринок на пониження ціни під контролем орендарів. Так, в Україні спрацювало не лобі МВФ чи Світового банку, в Україні спрацювало аграрне лобі.
Але слуги-лобісти прорахувалися. Власники землі можуть об’єднуватися в Товариства власників землі, які будуть юридичними особами, дохід власника землі буде в 2-4 рази більше оренди, впродовж 1 року власник землі може вийти з Товариства. Таке започаткування рано чи пізно відбудеться і сформує економічні та політичні умови для прийняття законодавчих змін в напрямку реалізації прогресивних земельних відносин.
Прогресивні земельні відносини - це:
- законне право власника землі розривати договори користування землею;
- збільшення доходів від землі у її власників в 2-4 рази;
- припинення дискримінації власників землі і надання ім. преференцій і можливостей;
- ефективний обмін землі і формування ефективних землевласників;
- перехід до самостійного господарювання власниками землі особисто чи через участь у Товариствах власників землі
- формування державної політики з підтримки самостійного господарювання - становлення власника землі власником аграрного підприємства;
- формування умов для відновлення та розвитку тваринництва та переробки на селі, створення робочих місць на власному підприємстві.
А чи не є запропоновані прогресивні земельні відносини тим, чого «вимагає» МВФ і Світовий банк? Адже прогресивні земельні відносини – це база для розширеного відтворення соціально-орієнтованої економіки, яка і є метою діяльності таких «злочинних» світових органів.
Залишається питання, хто нам намагається брехати? Відповідь на нього, на жаль, очевидна…