Галина Шрам, перекладачка. Захопилася футболом у 2006 році, коли Україна грала на чемпіонаті світу в Німеччині. А у 2007 її сестра вийшла заміж за капітана львівських «Карпат» Ігоря Худоб’яка:
Євро - це свято-на-яке-я-чекала-5-років і якого, не виключено, більше ніколи не дочекаюся. Навряд чи Україні наступні років 50 доручать проводити якийсь футбольний чемпіонат. Не через те, що ми провели цей погано, а через те, що всі хочуть проводити футбольні чемпіонати і черга довга.
Я розриваюся, бо хочу одночасно бути у всіх містах, що приймають Євро. Хочу бути дуже гостинною до іноземців. Хочу, шоб якісь незручності, які трапляються іноземцям у нашій країні, компенсувалися гостинністю українців, хочу, щоб всі полюбили Україну так, як люблю її я. Я взагалі не розумію, як можна їхати у такий час кудись геть. Навіть якщо ти не любиш футбол. Тисячі іноземців їдуть в Україну (навіть якшо у них нема квитка на матч), щоб долучитися до всезагального свята, а ми тікаємо? Навіть якщо ти фанат тиші і спокою (чого в Києві все одно ніколи нема), то не стати свідком історичної події, як на мене, це просто дурість, про яку ти потім пошкодуєш.
Прогноз: З мене кепський футбольний прогнозист. Але я вірю в Україну.
Станіслав Поліщук, закінчив КНЕУ, проживає у США:
Я приїхав до Києва із штату Массачусеттс, США, саме заради Євро, оскільки це дуже великий шанс для України, моєї Батьківщини, відкрити себе світові! Такий шанс випадає раз у житті, тому гріх не буди тут саме в цей час! Євро – це той час, коли можна забути про всі проблеми і насолоджуватись життям. І дуже добре проводити час із своїми друзями.
Прогноз: Поки що, подивившись всі матчі, мені сподобалась збірна Росії, мені здається, що у них є великі шанси. Німеччина та Португалія зіграли дуже цікавц гру, але я поки що не бачу чіткого лідера. Треба подивитись, як гратимуть Іспанія з Італією та Франція із Англією, тоді всже можна робити певні висновки. Щодо України, то я навіть не знаю, що очікувати поки що.
Ірина Ткачівська, студентка німецької філології університету ім. Шевченка. Волонтер на Євро – фотографує і знімає життя волонтерського центру:
Євро – це досвід, інтернаціональна атмосфера, організованісь, дружність, гучні фанати, шанс проявитися, адреналін, згуртованість, шаленство... Я була у Берліні на чемпіонаті світу у 2006, атмосфера там була захоплююча... Не можу таке пропустити у своїй країні. А без шуму і пробок тут не обійтися...
Прогноз: виграє команда, якій найбільше щаститиме.
Юрій Ліфансе, викладач італійської мови, голова київської організації «Друзі Спільноти святого Егідія»:
Євро – це велика історична подія, я дуже радий, що вона проходить в Києві. Люди, що кажуть, що це занадто багато проблем, - це сноби. Ми маємо гордитися тим, що наше місто стало столицею європейського футболу хоча б на один місяць, маю надію, що ми і у півфінал вийдемо, щоб було більше приводів для гордощів. Євро-2012 не можна пропускати, тому я тут. Але також і життя під час Євро не закінчується, є багато справ у Києві, одна з найважливіших – ми допомагаємо людям, які живуть на вулиці, бо вони хочуть їсти навіть під час Євро. Тому ми з друзями вирішили, щоб протягом усього літа, не лише протягом Євро, щоб хтось залишався і допомагав бездомним на Майдані.
Прогноз: За день до початку Євро ми розносили вечерю бездомним, які живуть практично у фан-зоні – у переході на Майдані, і ми зробили невеличке опитування, вони виявилися великими патріотами: головна версія – що виграє Україна. Була лише одна альтернативна версія – що виграє Кличко.
Аліна Денисенко, цьогорічна випускниця Києво-Могилянської Академії, фанатка чеського футболіста Яна Коллера:
Євро для мене - це свято, де б воно не відбувалося. Так, в Україні виникло чимало проблем, пов'язаних із його організацією і проведенням. Проте все ж для мене це футбольна першість насамперед, а не прекрасна можливість для місцевих чиновників довести свою профпридатність.
У Києві я живу, і я дуже рада насправді, що можу спостерігати за натовпами туристів у моєму рідному місті, чути їхнє захоплення його архітектурою і людьми. Це справді приємно.
Радію, що я нікуди не втекла. Бо у цьому натовпі я відчуваю справжню святковість, навіть фестивальність цієї події. Це фактично карнавал, де кожен одягнений чи розфарбований у кольори своєї країни. Для нас це досить незвично, це вперше ми проводимо щось справді значиме, стаємо центром, куди з'їжджаються звідусіль. І бути в цьому центрі - цікаво, весело, хоч і не звично.
Прогноз: думаю, виграє Німеччина. Мають хороший склад зараз. Проте вболіваю, звісно, за Україну. Можливо, ми повторимо успіх Греції у фіналі Євро-2004.
Єгор Стадний, студентський активіст, історик:
Для мене чемпіонат - можливість поспілкуватись з багатьма іноземцями. Я хочу дізнатись їхні враження від України і деякі новини з їхніх країн. Мети виїхати з міста взагалі не мав.
Прогноз: Протягом перших матчів мене аж надто розчарувало судейство, тому не візьмусь передбачити