Три роки громада вимагала оприлюднити фіналізований проект реконструкції площі, і не дарма. Ми про це писали на УП. Також писали про наші домовленості з представниками замовника, проектанта та інвестора щодо доступності площі для маломобільних груп населення (батьки з візочками, люди з інвалідністю, люди похилого віку, діти, вагітні жінки) та велосипедистів. І тепер розберемо, як виконуються у нас домовленості.
Пункт перший: наземний перехід від ст.м. Поштова
Залишили, не прибрали, як планували до наших перемовин. Ура! Але! Час дії зеленого світла для пішоходів – 15 секунд. На 4-х смуговій трасі.
А чо! Нехай вчаться бігати. З візками, на милицях. Це вам дорога, чи місце для прогулянок? Машини ж чекають. Київ же – місто для машин, а не для людей. Недарма з 140 міст світу займає 132 місто в рейтингу зручності проживання від The Economist.
Пункт другий: прохід до Магдебурзької колони
В первинному затвердженому проекті, ширина цього проходу становила 11 метрів. Але ж де пішоходи, а де майбутній прибуток від орендаторів ТРЦ? І, якось тишком-нишком одинадцять перетворилося на три. З половиною. О як!
Результат наших перемовин бачите – наказано повернутися до затвердженого проекту. Алілуйя! Ага, чекайте. Зі слів інсайдера, сторгувалися на п’яти (це вже після перемовин з нами, громадянами). Зараз виглядає ось так, і як то кажуть: «меня терзают смутные сомнения» щодо того, який прохід буде врешті решт.
Пункт третій, улюблений: паркування, пандуси, ліфти
Що до паркування вже всі написали про «прогулочную набережную для машин», «улавливающую парковку на Набережной»… Ще раз помилуємося фоточками.
При чому тут місто ні до чого. Знаки висять. Це кияни «віджигають». А нова поліція, чомусь, нікого не ганяє, не штрафує. Не треба гроші в бюджеті?
Далі. Я запитувала охорону ще до відкриття, чи дійсно є на сходинках пандуси. «Є, - відповіли мені, - всюди!».
Па-бам! Знайомтесь – це пандус.
Що таке ДБН? Які такі 4% ухилу, 90 см перепад висот, наявність поручнів з обох сторін особливої конфігурації? Не чули.
При чому, на нашу пропозицію відмовитися від сходів, замінивши їх похилими рампами на всю ширину, на нас дивились, як на прокажених.
І аргументом було навіть не довжина рампи, що вийде, а те, що її складно буде прибирати снігоочисній техніці. І то, вона ж у нас по сходинках стрибає, як першокласниця «в класики» грає!
А ось це – окрема гордість – супер пандус! І навіть з поручнями такими, як треба!
Дуже хочется прокатати цим пандусом пана Чопенко Ю.Г, ТОВ «Проектні системи ЛТД», який мені розповідав, що він 30 років проектує, та знає, як треба.
Хоча ще не вечір, як кажуть.
Нам обіцяні ліфти. Три. І один підйомник. Будівля, де будуть ліфти виглядає отак.
Про підземні переходи з підйомником та туалети ще не йдеться, тому що там, взагалі, ось так.
Так що, любі громадяни, нам з вами ще вчитися та вчитися, як звітувати, що зроблено, нічого не зробивши.
І це не всі пастки Поштової площі. Далі буде. Єдине, що маломобільним групам киян (а їх, на хвилиночку, 55% за даними Департаменту Архітектури та міськбудівництва) та велосипедистам не доведеться найближчим часом гуляти по Поштовій. Але ж ніхто не сказав, що ми склали руки.