У такі гострі фази протистояння на міжнародному рівні Москва у різні роки зазвичай одразу давала вказівки своїм розвідувальним резидентурам активізувати роботу з агентурою серед іноземних політиків, журналістів, бізнесменів, представників політичних партій, які прямо чи опосередковано мали проросійську спрямованість.
Нині від такої проплаченої агентури, яка вже неодноразово виправдовувала дії керівництва рф у Чечні, Сирії та інших гарячих точках, куратори очікують якщо не перелому громадської думки, то пом’якшення тональності у заявах, формування альтернативної точки зору, нав’язування дискусій, які мають відволікати увагу від реалій російсько-української війни.
Ще від періоду СРСР резидентурам КДБ (а нині – СВР рф) за кордоном традиційно ставили завдання залучати до співпраці таких осіб із медійного середовища. Грошей на це ніколи не шкодували. А в новітні часи почали практикувати купівлю не лише окремих журналістів, а й цілі газети через російських мільярдерів, які упродовж останніх років наполегливо скуповували нерухомість і різні активи за кордоном.
Серед новацій – приховано фінансовані росією медійні структури, як це робилося в Україні, створення численних Інтернет-проєктів, фейковких платформ, «анонімних» телеграм-каналів, на яких і критикують і хвалять, і «за» і «проти», а насправді цілеспрямовано просувають вигідний росії контент.
Масштаби агентурного засилля російських спецслужб саме на цьому напрямку доволі значні. Експерти зазначають, що це можуть бути десятки і навіть сотні осіб. Викривати їх контррозвідувальним службам завжди непросто. Адже свої дії вони завжди виправдовують тезами про свободу слова і переконань. А сучасні способи й засоби агентурного зв’язку дають змогу упродовж тривалого часу уникати безпосередніх контактів із кураторами – кадровими співробітниками російської розвідки. Тож затримати їх «на гарячому» не завжди вдається.
Таке глобальне застосування активних заходів впливу завжди було притаманне радянським спецслужбам і нерідко спрацьовувало завдяки залученню величезних сил, засобів і коштів. Яскравий приклад цьому – проведення літньої Олімпіади в Москві у 1980 році після введення радянських військ до Афганістану (грудень 1979 року) і організація інформаційно-пропагандистської кампанії навколо цього.
Тоді спершу вдалося шляхом підкупу добитися позитивного голосування за надання права проведення Олімпіади в СРСР. А потім, попри бойкот змагань низкою країн, задіяти всі ресурси всередині країни і за кордоном для возвеличення радянського способу життя і виправдання нібито інтернаціональної місії в далекому Афганістані. Органи КДБ у цьому процесі грали визначальну роль.
Нині Москва на інформаційному полі намагається грати за старими лекалами Служби «А» ПГУ КДБ СРСР (Служби, яка займалася проведенням активних заходів впливу), застосовуючи в нових умовах високі технології.
Усі ці приховані заходи, «чорна» пропаганда, інформаційний тероризм мають єдину мету – створювати паралельну інформаційну реальність і впливати на здатність людей різних країн об’єднатися у протидії російській агресії.
Але сьогодні вже і російські спецслужби не такі потужні у професійному відношенні, і глобальний світ докорінно змінився. Тепер важливо, щоб міжнародне співтовариство навчилося розпізнавати усілякі підступні прийоми кремлівських шулерів і мало сміливість та рішучість не лише показати їм червону картку, а й спромоглося прийняти рішення про їхню дискваліфікацію і вигнання з усіх організацій, клубів, форумів тощо.
Слід пам’ятати, що інформаційно-пропагандистський спрут Росії за кордоном багатоликий і має багато щупальців. Тож важливо спільними зусиллями рішуче й цілеспрямовано їх обрубувати. Бо ця гідра дуже отруйна і живуча.