Мандруючи після тестування Інтерсіті Мукачево-Будапешт, я вирішив заїхати до Золочева, Львівської області. Залізнична станція називається на польський манер – Злочів. Незрозуміло, чому залізниця вибрала таку назву станції, але маємо що маємо. Ходить версія, що у Харківській області також є Золочів, і, щоб не заплутатись в двох містах, станцію назвали на польський манер.
Місто розташоване на горах, тому готуйтесь їздити маршруткою або ходити пішки. Я обійшов місто приблизно за дві години, але не подивився Китайський замок, бо він відкривається о 10 ранку. Якщо приїздити сюди влітку чи навесні – я б радив хвилин 20 просто сидіти та гуляти пішохідною вулицею. На замок варто витратити близько години-двох, щоб повністю його обдивитися. Вранці у центрі міста проблемно з закладами харчування, тому я б радив взяти з собою продукти або ж чекати "пізнього" ранку.
Станцію Злочів відкрили 28 грудня 1870 року одночасно із відкриттям руху на всій лінії Красне — Тернопіль, а у 2016 році відбувся ремонт станції. Тут зупиняються як пасажирські поїзди, що курсують ділянкою Тернопіль-Львів, так і електрички. Сам вокзальчик маленький, але без "асоціальних елементів". Щодо поїздів, то будьте готові: поїзд Львів-Москва не є зручним та теплим, тому варто записувати усе одразу у книгу скарг, не звертаючи на пасажирів до Москви, які вас обсиратимуть.
Від залізничного вокзалу їздять маршрутки, але я не випробував їхній сервіс - мені зустрівся з місцевим студентом, і його родич мене підвіз до парку зі скульптурами, який у 2016 році зробив рівненський скульптор Микола Бондарчук.
Над парком скульптур знаходиться Миколаївська церква XVI ст., яка набула сучасного виду після перебудови у 1765 році. Під час правління совєтів у церкві зробили атеїстичний музей. Зараз церква знаходиться під УКГЦ.
Дорогою до центру міста я побачив каплицю ХІХ століття на вул. Пушкінській.
У Золочеві є пішохідна вулиця Маркіяна Шашкевича. Першою пішохідною вулицею у світі вважається вулиця Лейнбан в Роттердамі, що з'явилася в 1953. У СРСР вони почали створюватися лише в 80-і роки ХХ сторіччя. Особисто мені вона дуже сподобалась. Немає машин, метушні. Все спокійно та розмірено.
На ній же розташована старовинна арка 1833 року. Там зображено кінь та якір.
Також на пішохідній вулиці знаходиться мерія у будівлі колишньої ратуші.
Найстарішою спорудою Золочева є оборонний двір XIV століття. Після будівництва замку він втратив своє військове значення та слугував житлом для власників Золочева. Тривалий час тут містилася богадільня парафіяльного костелу (шпиталь для убогих з каплицею Св. Лазаря). Після реставрації та пристосування пам’ятки архітектури ХV-ХVІІІ ст. тут знаходиться монастир Чину Братів Менших (францисканів) УГКЦ. Востаннє будинок ремонтували 1868 року.
На пішохідній вулиці також розташований костел Вознесіння Господнього. В 1788 році австрійська влада закрила костел, а за три роки до цього ліквідувала власників - колегію піярів. Нинішнього вигляду костел набув після реставрації у 1878 році, коли встановили годинник та добудували вежу. У 1903 році костел пошкодила пожежа,а тому ще одна реставрація була у 1907 році. Дуже гарний костел як ззовні, так і всередині.
Недалеко від костелу у колишній віллі стилю італійської неоготики знаходився шпиталь. Зараз, наче, там живуть люди.
Основна пам'ятка Золочева — Китайський замок (палац) починає роботу з 10 ранку. На жаль, я не мав часу насолодитися замком, оскільки поспішав на поїзд. Китайський палац був побудований під впливом моди на "китайщину", популярну на початку XVIII ст. Китайських палаців є всього три - Золочів, Сан-Сусі біля Постдаму і в передмісті Санкт-Петербурга. Якщо ви маєте час та приїхали у місто після 10 ранку — обов'язково сходіть погуляти палацом.
Дорогою на вокзал я побачив дерев’яну церкву Блаженного Миколая Чарнецького, яку освятили у 2010 році.
До речі, про історію Золочева варто почитати на сайті міської ради. Там, як не дивно, описано все коротко та більш-менш цікаво.
Загалом на мене місто справило хороше враження. Думаю, що влітку там ще гарніше. До нових зустрічей!
