На цьому літаку до Луганська мав летіти і я. Кілька днів тому я мав розмову із керівником АТО Віктором Муженком. Попросив його допомогти мені долетіти до Луганського аеропорту, де перебувають в оточенні наші військові, щоб підтримати їх словом і привезти різну допомогу. Хотів також запросити із собою до Луганська когось із артистів, щоб дати нашим бійцям концерт. Муженко пообіцяв посадити мене на літак, який летітиме до Луганська, пам'ятаю, що він сказав саме про ІЛ. Але генерал чесно попередив, що летіти туди небезпечно, можуть і збити, на що я йому відповів, що я це розумію, але ж наші там теж ризикують.
Через день після цієї розмови я знову спілкувався з Муженком по телефону, просив його допомогти донецьким енергетикам добратися до пошкодженої лінії електропередач у районі Слов'янська, щоб відремонтувати її. Вже коли закінчували розмову, знову нагадав генералу про своє бажання добратися разом з військовими до Луганська, він обіцяв. А потім я терміново полетів у Маріуполь для участі в операції по звільненню міста від терористів. І лише тому мене не було в літаку, який сьогодні терористи збили над Луганськом.
Я усвідомлюю, що це не випадковий збіг обставин. Це Господь врятував мені життя. Для того, щоб продовжувати боротьбу. Я помщуся терористам за всіх вбитих ними наших громадян, які захищали Україну. Я не зупинюсь, поки ми не звільнимо нашу Україну, мою рідну Луганщину від терористичної зарази. Земля пухом нашим Героям і вічна їм пам'ять. Смерть ворогам! Слава Україні!