Враження від квітневої сесії ПАРЄ залишаються дуже поганими. На превеликий жаль, мої колеги-депутати від БЮТу, які входять до складу української делегації, не залишають спроб й надалі ганьбити України в очах міжнародної спільноти. Не розуміючи при цьому, що винесення внутрішніх українських проблем на зовнішній рівень показує, перш за все, їх слабкі позиції у своїй державі, відсутність підтримки українських громадян, а також безпомічність, яка виливається у постійне ниття в кабінетах високих європейських чиновників з проханням врятувати їх політичного лідера та Україну.
Шановні, схаменіться нарешті. Не бігайте з папірцями по коридорах Ради Європи, не ганьбіть Україну в курилках та кав’ярнях цієї старої і поважної європейської інституції, намагаючись довести вину безперечно злочинної нинішньої української влади.
Від таких ваших «професійний дій», які викликані лише одним – бажанням вкотре потрапити через списки БЮТ до теплих місць у Верховній Раді – псується імідж великої Європейської Держави Україна. Зрозумійте – ходінням до Генсека Ради Європи, Комісара з прав людини або представників Комітету проти тортур ви не допомагаєте Юлії Тимошенко. Ви її так само ганьбите. Невже ви ще не зрозуміли, що нинішня влада плювати хотіла на реакцію міжнародної спільноти. Вона, маючи досвід 2004 року, боїться лише гніву людського. От над цим і працюйте.
Вихід є лише один. Якщо ви відчуваєте правоту - ідіть у народ, починайте в своїй державі наводити лад. Це набагато складніше, ніж робити політичні заяви у штаб-квартирі Ради Європи. Беріть приклад з мене – я мотаюсь безперервно по всій країні, щоб завоювати довіру людей, прийти до влади і змінити нинішній злочинний режим.
Для себе я зробив висновок – я вступаю у боротьбу за Київ, аби через українську столицю, а не Брюссель чи Вашингтон, прийти до влади і встановити в країні таку народну владу, яка дозволить проводити реформи і робити наше спільне буття відповідно до європейських стандартів.
А у Вашингтон чи Варшаву, яку я відвідував з візитом минулого тижня, їздитиму обов’язково, однак з іншою метою – демонструвати нашу національну велич, та домовлятися про те, як зробити життя в Україні зручнішим для усіх 46 мільйонів українських громадян.