Сьогодні така модель характеризується як рівність усіх перед законом. Через оту рівність європейські та американські моделі влад продукують більше демократії, більше громадянських свобод, більше рівних можливостей.
Коли на Заході громадянин отримує владу, він продовжує залишатись звичайною людиною і не перетворюється на небожителя. Його просто винаймають на політичну посаду.
Коли у нас в Україні громадянина піднімають хоч на маленьку посадову сходинку, з ним коїться незбагненне. Нашу людину підкошує якась невідома хвороба, назвемо її начальственна шиза. Новоспечений начальник стає князьком або й князем, а іноді й гірше – таким собі рабовласником.
І те, що наші люди це, зазвичай, проковтують, банально терплять, всіляко догоджають начальнику - лише зміцнює ганебне статус-кво.
Протягом певного історичного часу у нас сформувалася на ментальному рівні система плазування перед владцями.
У європах шефи й боси – то лише менеджери. У нас кожен керівник – це маленький «янукович».
І переважна більшість українських громадян не відає, що джерелом влади, як записано в Конституції, є народ.
То може варто частіше заглядати в Основний Закон, а то й далі продовжуватимемо жити за Макіавелі, з поневоленням і догоджанням? Поневоленням владою і догоджанням їй, «любимій».