У 1998-му, коли Кучма видав Указ «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», переміг народжуваний середній клас. Наприкінці 90-х не просто спростили, а скасували майже все адміністрування, підприємцям дали можливість працювати і не оглядатися на податківців, обмежили права фіскалів.
Тоді теж було багато крикунів. Вони кричали те, що кричать сьогодні. Про неможливість таких вольниць, про ухиляння від сплати податків, нестачу коштів.
Але все вийшло з точністю до навпаки – надходження від податків зросли в рази!
Хоча тоді, в 1998-му, була криза. Однак доходи бюджету від свободи бізнесу зросли та продовжували зростати аж до першої зміни спрощеної системи.
Вперше спрощену систему звузили у 2005-му після Помаранчевої революції: середній клас був сильним, захистив власний бізнес, привів до влади нових людей, а ті ввели норму про обов'язкову додаткову сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) підприємцями.
З того часу позитивна тенденція почала варіювати з негативною, чисельність підприємців та розмір сплачених податків перестали зростати.
До речі, саме «завдяки» рішенням середини 2000-х усі колишні підприємці сьогодні отримують навіть не мінімальну пенсію, а соціальні 949 гривень. Все через те, що їм тоді не зарахували до пенсійного стажу сплачений ЄСВ. І дуже добре, що нам з «Фортецею» вдалося домогтися скасування сплати ЄСВ для підприємців-пенсіонерів, які працюють. Сплата єдиного соціального внеску стала б для них непосильною ношею.
У 2010 році нові зміни податкового законодавства. Попередники яценюковсько-южанінських «реформ» 2014-2016 років намагалися звузити спрощенку.
Не вдалося – ці «ініціативи» ми відбили. І хоча з 2011 року почала діяли нова редакція спрощеної системи оподаткування, більш жорстка, але вона зберегла незалежність підприємців від податківців.
У 2014-2015 роках Яценюк різними шляхами намагався знищити спрощенку: спочатку скасувати єдиний податок для юридичних осіб, потім ввести касові апарати і додаткову звітність...
Знову не вийшло. Бо всі аргументи закінчується одразу як показуєш розрахунки фіскалів, де юридичні особи, що на єдиному податку, платять більше за тих, хто на податку з прибутку.
Ми розуміємо, що питання не в економіці, а в політиці. Саме підприємці змушують змінювати владу її рішення, а коли вона відмовляється чути – і саму владу. Так було у 2004-му, у 2010-му, у 2014-му…
Тому, свідомо чи підсвідомо, вільних підприємців бояться ті, хто бачить у владі власну вигоду. Бояться і намагаються знищити.
Сьогодні, у 2016-му, нишком-тишком, з виступами на телебаченні в захист середнього класу, голосують за введення касових апаратів, за сплату ЄСВ не з доходів, а лише за те, що не пішов в центр зайнятості та не взяв субсидію.
Ті, хто вже вчепилися у владу, намагаються знищити тих, хто їх цієї влади може позбавити.
Бісмарк колись сказав, що революцію готують генії, роблять романтики, а використовують негідники.
Хто використав та продовжує використовувати революцію у своїх цілях, люди бачать і знають. Але ми з підприємцями ніколи не станемо негідниками, а знайдемо інший шлях будівництва України. Бо підприємці вистояли всі Майдани. Вистояли на сході, коли не було армії. Допомагають військовим і зараз.
Напевно, в абсолютному вимірі олігархічний клас втратив багато, але середній клас віддав за Україну майже все, що мав: рідних, друзів, роботу, статки...
Та я точно знаю, що середній клас не віддав своє майбутнє, бо після усіх втрат у нас немає іншого вибору. Ми обов’язково створимо в Україні достойні умови для всіх, хто працює, а не мародерствує.
Середній клас переможе, я у цьому впевнена.