Добре навчаючись, будучи незмінним старостою групи, на початку російської агресії я вирішив, що повинен їхати на фронт та захищати Україну. У червні 2014 здавши державний іспит, відправився до батальйону МВД «Шторм». Отримав відмову, оскільки в армії раніше не служив. На додачу від командування почув «лицо у тебя слишком детское».
Порив мого серця було не зупинити, зкоординувавшись зі знайомими, уже через тиждень тренувався разом із хлопцями з батальйону «СІЧ». Підготовка тривала понад місяць, але на фронт нас не відправляли. Разом із побратимами ми перейшли до лав батальйону «Київ-2», де до початку вересня нас годували обіцянками, але на захист Батьківщини не відправляли. Довелося звільнитися та шукати інші формування.
Приблизно в грудні місяці, дізнався про можливість увійти до складу добровольчого батальйону «ОУН» та стати корисним у селищі Піски, де точилися активні бої. Заробивши кошти та заручившись допомогою волонтерів, придбав військове взуття та необхідне спорядження. Пробувши півтора тижні у вишкільному таборі, відправився на передову.
Повернувшись на початку лютого на першу ротацію, відправився з друзями до Львова, де ми мали відпочити перед наступним заїздом на бойові позиції. У Львові ми ходили на екскурсії, гуляли містом. За день до зворотного потягу трапився конфлікт, на який мене з друзями спровокували двоє нетверезих дорослих чоловіків. Буду відвертим, у той вечір я також вживав алкоголь, але почувався себе адекватно, впевнені рухи та ясність розуму.
У результаті бійки ми отримали легкі тілесні, а інша сторона, за документами, тяжкі тілесні. Як виявилося згодом, двоє нетверезих чоловіків були працівниками СБУ та Львівської ОДА, що пояснило багато чого дивного в подальшому перебігу слідства.
Після бійки ми не тікали, підняли побратима який був непритомний, перепитали один в одного чи всі цілі та пішли додому. Через три хвилини нас затримав патруль і почалося… Рік СІЗО, дев’ять місяців судів. Вирок: 5 років умовно з випробувальним терміном, нібито за мою бездіяльність, яка призвела до тяжких наслідків.
Амністія для бійців АТО - це шлях до виправлення помилок, які допустила держава, не надавши жодної психологічної або соціальної підтримки тим, хто бачив в очі смерть. Держава не подумала про витрати на якусь ресоціалізацію чи адаптацію бійців. Ув'язнювати захисників - це не вихід. З нами потрібно проводити роботу, допомагати звикнути до цивільного життя. І амністія - це перший крок до цього.