16 лютого 2022 року підконтрольний Росії сімферопольський суд за сфальсифікованою справою ув’язнив Владислава Єсипенка на 6 років колонії за журналістську діяльність, за те, що висвітлював порушення прав людини російською окупаційною владою в Криму.
ФСБ вибивала зізнання тортурами: Єсипенка примушували зізнатися, що він «виготовляв боєприпаси і вибухові пристрої». Владислав розповідав про удари електричним струмом, побиття, удушення поліетиленовим пакетом, тримання оголеним та погрози вбивством: «У підвалі співробітники ФСБ (всі вони були в балаклавах) силоміць роздягнули догола, …поклали на підлогу і на вуха зодягли дві петлі, дроти яких йшли до предмета, схожого на армійський польовий телефон ТА-57. Потім по дротах пустили струм. Біль був дуже сильний, очі вибухали вогнями, а мозок наче закипав. Від такого болю я готовий був зізнатися в чому завгодно і підписати будь-які папери. Всю ніч мене катували, ставлячи питання типу: чи не пов'язаний я зі спецслужбами України. У перервах мене водили в туалет, давали попити води. Тортури струмом змінювалися побиттям мене співробітниками ФСБ. Причому в голову вони не били, а намагалися бити в живіт, по ногах і в пах. До ранку я дав свідчення на камеру і підписав якісь документи».
Я є амбасадоркою іншого севастопольського журналіста та офіцера запасу українських ВМС Олексія Бессарабова, який був засуджений у справі «диверсантів» на 14 років колонії суворого режиму в Росії. Так само за сфальсифікованою справою, як і Єсипенко. Тобто чекістська схема одна: залякування, тиск, репресії проти будь-якої незалежної думки і вільного слова.
Мені не відомо, наскільки наполегливо вимагає українська влада звільнення наших політв’язнів в РФ. Наприклад, чи піднімав це питання Андрій Єрмак під час 9-годинної розмови у Берліні з його колегою Дмітрієм Козаком про Мінські домовленості? Бо яка може бути розмова без вимоги безумовного звільнення усіх наших заручників за принципом «усіх на всіх»? І тих, що утримуються на окупованому Донбасі, і в Криму, і в РФ.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба рік тому заявляв, що українська влада має намір чинити тиск на Росію для звільнення зокрема Владислава Єсипенка. Мені здається, варто було б добре прокомунікувати суспільству, як саме чинився тиск на РФ щодо наших заручників, ким і коли.
Мені також не відомо, чи західні лідери ставили питання звільнення українських політв’язнів під час численних зустрічей і переговорів останніми місяцями на найвищому рівні з керівництвом РФ. Бо таке звільнення було б важливим маркером деескалації. Сподіваюсь, що такі вимоги Путіну ставлять, і нарешті будуть результати.
Бо інакше ця історія зі зруйнованими людськими долями, тортурами, поламаними життями родин буде такою ж довгою і ганебною, як той путінський стіл, за яким він приймає Макрона і Шольца.
Скоро річниця окупації Криму. 131 наш співвітчизник з півострова, переважно кримські татари, перебувають за ґратами у Криму і в РФ. Ми повинні тиснути всі разом, поширювати інформацію про наших політв’язнів, вимагати від влади піднімати це питання на всіх міжнародних майданчиках. Давати знати світу, що нам не все одно.
Матеріал підготовлено в рамках програми авторів-амбасадорів на підтримку українських в’язнів Кремля #SolidarityWords.