ГлавнаяБлогиБлог Миколи Голомші

Енергетична незалежність України – це передусім відстоювання власних інтересів

На початку вересня, під час візиту президента України Зеленського до Польщі, був підписаний Меморандум про тристороннє співробітництво у сфері енергетики між Україною, Польщею та США. Українські та американські політики охрестили цю подію як «історичний день» та «дивовижну перемогу».

Фото: EPA/UPG

З позиції завтрашнього дня приєднуюся до цих визначень. Бо кожний крок, який дозволяє знизити залежність від кремлівського газу, це крок до нашої повної перемоги над агресором. Можливість постачання зрідженого газу до України через Польщу відкриває нові перспективи. Звісно, потрібні інвестиції для будівництва ділянки газопроводу з українського боку. І вже за півтора-два роки наші партнери обіцяють поставку від 6 мільярдів кубів газу. Нині, як відомо, наша країна імпортує з Європи третину (10,6 млрд у 2018 році) із необхідних 32,3 млрд кубів газу (потреба того ж 2018 року). До речі, саме стільки – 10,6 млрд кубометрів газу – споживає побутовий ринок країни за рік.

Однак залишається наразі поза належною увагою тема збільшення власного газодобування. Я не про публічні заяви багатьох дотичних до цього процесу посадових осіб. Я про реальні кроки в цьому напрямі. Бо за підрахунками спеціалістів, зокрема Науково-координаційного центру розробки та впровадження новітніх технологій пошуку вуглеводнів, є можливість довести за кілька років (до чотирьох) видобуток вуглеводнів до 30-40 млрд кубометрів газу в рік. Попередній уряд прийняв цю інформацію до відома та практично не зробив необхідних зусиль для реалізації пропозицій фахівців.

Йдеться насамперед про розробку українських сланцевих родовищ, зокрема на суші та в акваторіях Чорного й Азовського морів, в деяких областях, наприклад Полтавській, Черкаській та Кіровоградській. За попередніми даними, можна отримати близько 2,7 трильйона кубометрів горючого газу. А це і є реальне забезпечення енергетичної безпеки нашої держави. Нинішні технології проведення таких робіт є достатньо безпечними навіть в районах компактного проживання населення.

Враховуючи, що в структурі енергоспоживання природний газ із нафтою займає нішу в понад 40 відсотків, проблема пошуку джерел первинних енергоносіїв залишатиметься актуальною ще досить тривалий час. А тому виникає питання до наших високопосадовців, відповідальних за цей напрям. Зокрема, які результати втілення програми «20/20», яку з таким апломбом ще у 2016 році презентувала Кабміну компанія "Укргазвидобування"? Адже заявлялося, що до 2020 року (а він вже маячить на горизонті) видобуток природного газу збільшиться з тодішніх 14,5 млрд кубометрів до 20 млрд.

Щось не бачу переможних реляцій з цього приводу. Мабуть, є серйозні причини зараз про це не говорити тим, хто обіцяв газове щастя. Але це питання мають тепер підняти державні структури, які відповідають за національну безпеку і, зокрема, за боротьбу з корупцією. Бо ще у лютому цього року тодішній прем’єр-міністр заявляв про те, що АТ "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" провалило урядовий план з нарощення обсягів добування природного газу.

Енергетична незалежність країни може забезпечуватися лише комплексними заходами, в основі яких лежить перспективне концептуальне бачення розвитку держави. Чимало на цьому шляху зроблено за останні п’ять років, але ще більше залишається без руху або знаходиться в «тіні». Забезпечити швидкий розгляд всієї проблематики енергетичної безпеки України – завдання, яке гостро стоїть перед новою владою. І вирішення його має розпочинатися передусім з відстоювання власних національних інтересів на міжнародному рівні.

Микола Голомша Микола Голомша , заслужений юрист України
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram