З одного боку, путінізм продовжує активно торпедувати різними інструментами кредитні дії для того, щоб підірвати довіру держав до міжнародних інституцій, які стоять на принципах, а не на домовленостях, як це має місце у випадку з Грецією.
Так, нещодавно Єврокомісія оголосила про провал переговорів уряду Греції з міжнародними кредиторами цієї країни, призначення нового їх раунду і намагання знайти до кінця червня рішення, яке дозволить уникнути банкрутства Греції та залишити її в складі єврозони.
З іншого, надання кредитів використовується як геополітичний лобізм.
Так, відома своїми зв’язками з Росією президент французької ультраправої партії Марін Ле Пен, невдовзі після повернення з Москви з перемовин з російськими високопосадовцями з приводу кредитів, заявила про створення в Європарламенті нового об’єднання, до якого ввійшли крайні праві депутати з декількох країн.
До чого тут Україна, скажете ви? Але ж, все стає зрозуміло, якщо розглядати ці процеси і російську агресію проти України як елементи одного загального путінського плану глобального гібридного терору з метою змінити існуючий міжнародний правопорядок мирного способу життя.
Підтримка України Європою, про яку говорять керівники держави та майже всі ЗМІ, будь-якого моменту може обернутися іншим боком. (Приклад такого зворотного ефекту – прийняття Палатою представників Конгресу США резолюції щодо ненадання україні протитанкових засобів та проголошення нацистами бійців полку «Азов».)
Росія докладає всіх глобально-гібридних зусиль, щоб: з одного боку – розколоти Євросоюз, а з іншого - повернути громадську думку Європи на свій бік. Для цього задіюються не лише можливості комунікаційно-контентного впливу, але й ведеться робота з лідерами думок, партій, експертами тощо.
Об’єднання у європарламенті націоналістів, які в більшості своїй підтримують Путіна, є черговим успіхом Кремля на міжнародній арені. Ця група може виступати «єдиним фронтом» лобістів за матеріального спонукання Москви і спричинити чимало негараздів у взаємовідносинах ЄС і України.
Чому нема активного реагування на ці процеси з боку державних інституцій та громадянського суспільства? Скільки ж ми ще будемо залишатись сліпими та інертними?! Чому немає плідної взаємодії з нашими міжнародними партнерами щодо протидії російській агресії як різновиду глобального тероризму путіністів ?!
Очевидним є те, що путінським технологам потрібно протистояти не лише на полі бою на Донбасі, а й за всіма можливими напрямами в політиці, економіці, культурі тощо. Гібридний тероризм не має кордонів чи обмежень.