Наприклад, на первинці за квітень-грудень минулого року лікарі в середньому отримували 15,7 тис грн, середній медичний персонал – 8,6 тис грн, молодший – 5 тис грн. У вторинній та третинній медичній допомозі зарплата лікаря складала 11 тис грн, медсестер – 9 тис грн, молодшого медперсоналу – 7 тис грн.
Найвищі показники оплати праці лікаря в офтальмологічних закладах (понад 17 тис. грн), наркологічних (14 тис. грн) та онкологічних закладах (понад 13,5 тис грн). Найбільші середньомісячні зарплати на надання спеціалізованої допомоги серед регіонів зафіксовані у Києві (13,8 тис грн), Київській та Херсонській областях (близько 12 тис грн). Найменші - у Львівській, Тернопільській та Хмельницькій областях (9-10 тис гривень).
Істотно вищі заробітки у працівників екстреної медичної допомоги. Це пов’язано з доплатами за роботу з «ковідними» пацієнтами. Лікарі отримували понад 21 тис грн, середній медичний персонал – понад 18 тис грн, молодший медперсонал – 9,5 тис грн.
Варто відзначити, що в останньому кварталі 2020 року зарплати медичних працівників другої та третьої ланки зросли приблизно на 30%.
За даними НСЗУ, 1350 закладів (54% від загальної кількості, що на контракті з НСЗУ) на кінець 2020 року накопичили на рахунках більше 1 млн грн. Велика кількість зібрала десятки, а деякі і сотні мільйонів гривен. Загалом по системі на рахунках зберігались 16 млрд грн, а це 17% від коштів, які НСЗУ виплатила закладам минулого року. У той же час у сотень лікарень на балансі залишались нулі.
Отже, більше немає сенсу дискутувати про середню «по країні» зарплату медиків. Є успішні медичні заклади, де відносно високий рівень зарплати, та неуспішні, які потребують допомоги від держави та місцевої влади.
Як наслідок, єдиного універсального рецепту збільшення зарплатні не існує.
В успішних медзакладах, де на рахунках десятки мільйонів, профспілки та самі медики мають контролювати виконання колективного договору. Вимагати направляти кошти на оплату праці, а не збільшення депозиту у банку. Зі свого боку ми, законодавці, будемо наполягати на фіксованому відсотку від тарифу на медичну послугу, який спрямовується у фонд заробітної праці медичного персоналу.
Для закладів з нулями на рахунках пропонується іншій алгоритм. Для виведення таких лікарень з кризи потрібно утворити консультаційну групу із залученням до неї представників профільних міністерств, місцевої влади та бізнесу. Група з кожного конкретного «проблемного» медзакладу має запропонувати план виходу з кризи – програму капітальних інвестицій, залучення кадрів, оптимізації витрат, можливих інструментів державного приватного партнерства.
Цікавий приклад. Наприкінці минулого року Петрівська ЦРЛ (Кіровоградська область) «перетягнула» до себе трьох анестезіологів з міста Жовті Води. Лікарів заохотили, надавши їм земельні ділянки та підвищену заробітну плату. Це дозволило Петрівській ЦРЛ отримати додатковий пакет медичних послуг та збільшити фінансування медзакладу. Але не всі керівники лікарень готові до нових викликів, які потребують менеджерського хисту. Їм потрібна допомога, і обов’язок держави – її надати.