У той же час, президент не забув торішній червневий тріумф і жовтневе приниження, перемогу в один тур і друге місце на парламентських виборах. Несподіваний виграш «Народного фронту» зупинив Порошенка за чверть кроку до повного контролю над урядом. У президента з-під носа забрали мрію – контроль над парламентом і Кабміном. Більшість міністрів у новому коаліційному уряді за квотою БПП стала лише незначним заохоченням за втрачене все. Поєднання бажань відвести від себе суспільне невдоволення і отримати сатисфакцію за втрачений уряд штовхнули президента до цілеспрямованої антиурядової кампанії. Відчувши цей імпульс з Банкової, до неї долучилися всі охочі. На колективному побитті уряду Яценюка кожен поспішав здобути якнайбільші електоральні бали. Все це лягло на сприятливий грунт – суспільство ще не відчуло результату розпочатих реформ у своїх кишенях.
11 грудня, під час виступу прем’єра у Раді з проміжним звітом за 2015 рік, політична криза увійшла у фазу загострення, з нетривалою перервою на різдвяно-новорічну каденцію.
Антиурядова кампанія закономірним ланцюгом запустила дезінтеграційні процеси в коаліції, а далі об’єктивно актуалізувала тему дочасних виборів, яку почали розігрівати усі, хто зможе покращити свій електоральний результат. Відставка уряду з подальшим розпадом коаліції виявилися найкоротшою дорогою до розпуску Верховної Ради. Ймовірність виборів за іронією долі найбільше вдарила по єдності фракції Порошенка. У ній дедалі яскравіше виокремлюється умовна група Саакашвілі, який окрім змагання за посаду альтернативного прем’єра, тепер розгорнув боротьбу за свою фракцію у наступному скликанні парламенту. Група Саакашвілі почала здобувати очки не лише на атаках уряду, а й на критиці корупціонерів у своїй фракції.
Петро Порошенко стає заручником частини сесійної зали, в тому числі і частини своєї фракції, які розганяють тему дочасних виборів, інколи заявляючи не лише про парламентські, а й про президентські. Відставка нинішнього уряду за такою логікою подій стає прелюдією не для формування нового Кабміну, як того хотів президент, а підставою для перезавантаження Ради. Експеримент Порошенка перестав бути контрольованим, і тепер вже президент змушений підлаштовуватися під обставини. У президента виникає гостра потреба зупинити маховик виборів, який розриває фракцію БПП. Також у разі розпуску парламенту на плечі Порошенка лягає тягар відповідальності за ситуацію у державі, і він знову опиниться у фокусі суспільної уваги, від чого намагався позбавитися запускаючи масований наступ на уряд. А далі нові ризики, адже у новому парламенті збільшиться квота Опоблоку і тих політичних сил, які природно здобуватимуть електоральний актив на критиці президента. Відповідним буде і уряд, на який спроможеться більшість у такій Верховній Раді. Якщо взагалі формування уряду буде можливим у цій солянці. І президент знову приймає на себе основний удар. Тому природно виникне питання і дочасних виборів Президента України. На пороховій бочці опинилися всі. Зараз єдине сподівання на те, що порох у ній мокрий і вибуху не станеться.