У двадцять першому столітті лідерство здобувають завдяки інноваціям. Високотехнологічні галузі перетворили маленькі азійські держави на надсучасні розвинені економіки. Класичним прикладом стрімкого успіху, який став популярним в Україні, є Сінгапур. Дохід на душу населення цієї острівної країни, яка лише 1965 року відділилася від Малайзії, вищий, ніж у Німеччині, Великобританії чи Франції.
Не вдаючись до порівнянь економічних даних, до аналізу реформ розвинутих країн, чи не основним фактором їх прориву стала реалізація талантів кожної людини. Інтелект – це твердий грунт для прогресу суспільства ХХІ століття. Це універсальний рецепт стратегічного випередження, який працює і в Азії, і в Європі.
Як говорить про сучасний світ Маргарет Тетчер: «Культурна спадщина, як така, значною мірою визначає перебіг розвитку сучасних економічних систем. Це зумовлено, насамперед, ставленням до винахідництва. Віддаючи належне кожному індивіду і допускаючи можливість прогресу, західне суспільство створило основу для вільного експериментування».
Знання, освіта, сприяння винахідництву і, найбільш важливе - бачення потенціалу винаходу і вміння його застосувати на практиці. Західний світ стоїть на цих цінностях не одне століття. З ними пов’язані такі поняття, як соціальний престиж освіти і науки. Розуміння цих сфер як основ прогресу, як підвалин успішного майбутнього зобов’язує і уряди, і бізнес інвестувати в їхній розвиток.
В середньому розвинені країни вкладають у науку до 2% ВВП щорічно. Витрати на дослідження і розробки є одним з головних критеріїв інноваційності економік країн світу.
Станом на 2012 – 2013 рр. за цим показником першою в світі країною є США, проте вже в найближчі десятиліття лідером може стати Китай. У 2013 р. витрати США на дослідження і розробки збільшилися порівняно з 2012 р. на 1,2% (до $ 424 млрд., що складає 2,66% ВВП), з них бюджетні асигнування становлять $ 129 млрд. (на 1,4%, ніж у 2012 р.), проте проектом федерального бюджету США на 2014 р. передбачено збільшення обсягу фінансування до $ 143 млрд. Витрати Китаю на дослідження і розробки у 2013 р. складають $ 220 млрд., що на 11,6% вище, ніж у 2012 р., в Індії – близько $ 45 млрд., що на 12% більше за 2012 р.
Порівняйте: в Україні обсяг бюджетних витрат на виконання досліджень і розробок у 2012 р. у відсотках ВВП становив 0,39%, частка фінансування ДКР, виконаних за рахунок загального фонду – 0,3% ВВП. В реальних цифрах – це менше 6 млрд. гривень.
При цьому фінансування робіт прикладного спрямування, насамперед тих, що виконуються в рамках державних цільових програм та державного замовлення на розробку новітніх технологій, складає 6,3% від усіх видатків на дослідження та розробки або 5,5% від видатків загального фонду держбюджету на науку.
У 2012 р. винахідницька активність вітчизняних науковців за результатами робіт, виконаних за рахунок усіх джерел фінансування, порівняно з 2011 р. зменшилася: на 3,8% - кількість поданих заявок на видачу охоронних документів, на 2,3% - кількість отриманих в Україні охоронних документів. При цьому найбільше отримав український сектор вищої освіти, тоді як у всьому світі найбільше патентів (54,7%) отримує підприємницький сектор.
Питання грошей чи питання пріоритетів? Значення фундаментальної національної науки зростає. Навіть такі країни як Японія і Китай, де донедавна домінувала політика запозичення технологій та досліджень, сьогодні змістили пріоритет на формування власної фундаментальної науки. Існує розуміння того, що недофінансування фундаментальних досліджень призводить до витоку наукового потенціалу за кордон і переводить країну в розряд слаборозвинених держав.
Де Українська держава у цих процесах? На чому будувати прорив? На експорті зерна чи будівництві овочесховищ? Утвердження себе в новому світі – це давно не питання ресурсів країни чи площі її території. Мабуть, російський газ – це найкраща ілюстрація ресурсного прокляття в дії. Держава має дати можливості реалізувати таланти її громадян або принаймні не заважати цьому.
З 2005 р. кількість працівників організацій, що здійснюють науково-технічну діяльність, скоротилася на 23,9%, у т.ч. дослідників – на 19,5%. Найбільш чисельною серед українських дослідників є вікова група від 50 до 59 років. Наукоємність ВВП (видатки на науку за всіма джерелами у відсотках до ВВП) минулого року становила 0,75%, з них частка коштів державного бюджету – 0,33%. Ці відсотки – це індикатор успіху чи неуспіху в сучасному світі.
Жодного сумніву немає в тому, що Україна багата обдарованими, ініціативними, допитливими людьми, насамперед, молодого віку.
Питання успіху країни через науковий прогрес – це питання цінностей суспільства: так званих соціальних ліфтів, рівного доступу до освіти, подолання корупції в освітній галузі, справедливе присудження наукових ступенів, чесне здобуття дипломів, повернення науковій сфері соціального престижу.
Ці зміни почнуться, коли заборонять купувати дипломи, реферати і дисертації; коли винахідники, науковці стануть героями телевізійних новин замість «зірок» серіалів чи третьорядних співачок.
А віддача буде, коли будь-який українець, чи з великого міста чи з маленького села, з родини будь-якого достатку, завдяки власному розуму здобуде диплом найкращого національного університету і створить власний інноваційний бізнес, який зможе змінити світ.