Вже наступного дня Янукович встиг прочитати лист і провести його обговорення, і вже ввечері на його сайті з'явилося повідомлення про те що Президент України провів зустріч з представниками Українського союзу промисловців та підприємців і Федерації профспілок України і обговорив з ними проблеми розвитку економіки держави.
На зібранні трудящі "товаровиробники" дружно розповіли президенту що вони "стурбовані ситуацією, що склалася у відносинах зі стратегічними партнерами з країн Митного союзу, зокрема з Російської Федерації" і про проблеми з експортом продукції до країн-членів Митного союзу. Вони зауважили що українська продукція може стати неконкурентоспроможною після підписання угоди з ЄС про асоціацію, оскільки в такому випадку обсяги експорту українських товарів до країн Митного союзу будуть обмежені. Вони повідомили Януковичу що в Європі їх ніхто не чекає, і просили "відкласти підписання на рік" щоб отримати "можливість підготуватися і закупити обладнання".
Не хочеться обговорювати аргументи і вузькі інтереси "товаровиробників", адже всім зрозуміло для чого їх зібрали і чого від них хотіли почути. Янукович навіть не проголосив традиційну тираду про "євроінтеграційний вибір". Ми й без того знаємо, що його вибір ніколи не міняється, просто інколи міняється вектор.
Фраза "на численні прохання трудящих" прийшла до нас із совкової епохи, вона призначалася для позбавлення керівництва партії і уряду від необхідності пояснювати людям причини непопулярних заходів і коливань генеральної лінії партії. Цією фразою виправдовували будь-які дії – будь-то підвищення цін на горілку, заборона кінофільмів або висилання дисидентів із країни. Інколи, саме так як зараз, прохали окремі групи населення – члени профспілок, ветерани війни, товаровиробники, військовослужбовці: "До ЦК КПРС надходять численні звернення від профспілкових організацій, у яких висловлюється глибока стурбованість … "
Вікторе Федоровичу, дарма ви просили трудящих писати вам листи, нам і так все зрозуміло – ми ж бо народилися в СРСР.
До речі, повністю та фраза звучала так: «На численні прохання трудящих для подальшого покращення життя людей ...»