Без оновлення більшості підручників залишилися учні 6-х класів. Для них 2019 року були видані лише інтегрований курс «Всесвітня історія. Історія України», навчальна література з інформатики, новогрецької та української мови (для шкіл із викладанням мовами національних меншин). Усього 6 (шість!) підручників. Решту книг, надрукованих 2014 року, і досі використовують в освітньому процесі. Хоч життєвий цикл шкільного підручника, за санітарними нормами, розрахований на 5 років.
Та на цьому випробування для вчорашніх шестикласників не закінчуються. Наступного навчального року, у 7-му класі на них чекає просто дивовижна суміш підручників.
Іще минулого літа МОН планувало видати 2020 року повний комплект підручників для 7-х класів. Восени 2019-го плани відкоригували: з кількох назв підручників постановили провести конкурсний відбір, а решту – додрукувати. Які саме підручники будуть видані повторно, у МОН сказали аж у березні 2020-го. Визначили буквально до вказівки видавати конкретного автора підручника з кожного з 36 навчальних предметів.
Це рішення було суто чиновницьким. Раніше МОН зазвичай цікавилося думкою шкільних учителів, які підручники потрібні їм та учням для навчання у класі. А 2020-го вирішили забезпечити школи лише підручниками, які 2015 року мали найбільший наклад. Приміром, «Географія» Валентини Бойко та Сергія Міхелі. У 2015 року її видано накладом у 10 040 примірників. За цим підручником, вирішили у МОН, і мали навчатися наступні покоління семикласників.
Але це було не останнє чудернацьке рішення освітнього відомства. Аж на початку цього літа у МОН нарешті визначилися, скільки підручників надрукують для навчання семикласників.
Виявилося, що вчетверо менше, ніж є самих учнів 7-х класів в українських школах.
Може, директори українських шкіл отримали від батьків учнів сотні тисяч листів з проханням перевести дітей на домашнє навчання? Чи, може, у МОН знають, але не кажуть, що з 1 вересня навчання провадитиметься лише у чверті шкіл в усій Україні?
Чи, може, є інші причини, аби видавати підручники учетверо меншим накладом?
Відповідей від МОН на ці запитання наразі нема. Але достеменно відомо, що на видання та придбання повного комплекту підручників для 7-го класу кошти в міністерства були. «Ковідний» секвестр видатків держбюджету їх не зачепив.
А тепер – про можливі наслідки такого рішення.
Просто на хвилину уявіть собі урок географії у 7-му класі.
Частина учнів мають підручники – якийсь один із восьми, які видавалися з цього предмета у 2015 році. Решті учнів роздали підручник Бойко та Міхелі. Суто арифметично – підручниками забезпечені всі. Але насправді за тими ж підручниками клас розділений надвоє. Параграфи ж у книжках різних авторів – різні.
Ба, навіть якщо географію у школі досі вивчали підручником Бойко та Міхелі, то це все одно це будуть дві різні книжки. Адже умовою для повторного видання МОН зазначило оновлення змісту підручника відповідно до навчальної програми та приведення текстів до сучасних правописних норм. Підручник 2020 року видання відрізнятиметься від свого попередника зразка 2015 року. Тому клас - знову розділений надвоє.
Учителеві доведеться по-новому організувати викладання предмета, вибираючи освітні ідеї та авторські методики з двох підручників. І задавати учням і перевіряти домашні завдання за різними версіями підручників. У яких не лише теми та параграфи не збігаються. У яких столиця Греції називається Афіни і Атени, і кожного разу – правильно.
То від чого розруха в головах?
Навряд чи будуть високими освітні досягнення кінцевих учасників цього незрозумілого підручникового експерименту. Проте таке навчання з двома підручниками триватиме щонайменше до 2023 року, коли дійде черга замінити видання 2015 та 2020 років підручником для «Нової української школи».
Лиш узагалі не зрозуміло, чому МОН економить на освіті школярів?