Тим більше, що це була світова прем'єра і відбулася саме на нашому фестивалі. А ще тому, що це кіно перекликається з фільмом Івана Твєрдовського "Клас корекції", який абсолютно заслужено отримав перший приз в повнометражному конкурсі. Обидва ці фільми про невмотивовану жорстокість зграї, де слабші йдуть за ватажком.
Але у фільмі Нарро роль зграї виконують пресичені "мажорки", які відчувають повну безкарність за свої нелюдські вчинки. Ключовою фразою є: "Розслабся, це ж тільки гра. Ми так розважаємося. У її тата СТІЛЬКИ грошей, що ніхто ні про що не дізнається". І тут одразу пригадуються події недалекого минулого у Врадіївці і жорстокого знущання над Оксаною Макар. В обох випадках "золота молодь" не понесла покарання, на яке заслуговувала.
Жінки в стрічці "Я залишуся з тобою" нагадують гієн (не левиць або тигриць, а саме гієн), які при відчутті першого ж присмаку крові вже не можуть зупинитись і починають "рвати" свою жертву з несамовитою жорстокістю. Одна з героїнь - симпатична іспанка, яка випадково потрапила на цей "бенкет" насильства, спочатку виглядає наляканою і розгубленою (ось вона - "слабка ланка", яка випадає з загального ланцюжка). Але це тільки початок. Треба ж йти за ватажком, інстинкти роблять свою справу - і саме вона першою робить насильницький жест з проникнення до плоті, так би мовити, перший "укус": відрізає, або вириває шматок цієї плоті й приклеює собі на лоба. Зрозуміло, що після цього точку біфуркації пройдено, і подальше насильство вже не зупинити.
Запитавши режисера, чи є подібний підхід - натуралістичний показ сексуальних сцен та сцен крайної жорстокості - тенденцією в мексиканському кіні, почула відповідь "Так!". І в цьому випадку не можна не пригадати фільм режисера Майкла Рове "Високосний рік" який в 2010 році отримав на Каннському фестивалі "Золоту камеру" за найкращий дебют, а потім акторка Моніка дель Кармен - приз Іва Монтана на "Молодості" в Києві. Не можна не згадати також і кінематограф Карлоса Рейгадаса (наприклад, його фільм "Битва на небесах").
Проте "Я залишусь з тобою" не отримав жодної нагороди на "Молодості". Хоча, як то кажуть в кулуарах, яке журі - такі й нагороди. Я не була на першому показі, коли в залі було присутнє журі основного конкурсу. Я дивилася фільм пізніше, мені дуже-дуже радив його подивитися Олексій Дівєєв-Церковний. І саме йому я тепер дуже вдячна, що це кіно не пройшло повз мене. Але чому головне журі, тобто люди, які мають оцінювати всі без виключення режисерські роботи, посеред перегляду залишило зал? Одне діло глядачі, інша - професіонали, яким доручено таку важливу справу, як суддівство.
Для мене особисто фільм "Я залишуся з тобою" став подією № 1 на фестивалі.