Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану та у районі проведення антитерористичної операції».
Законопроектом пропонується доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України новим розділом, яким визначити, що у зоні правового режиму воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції, деякі важливі повноваження судді у сфері обмеження прав людини мають бути передані до компетенції органів прокуратури.
Так, законопроектом передбачено, щоб прокурор без рішення суду самостійно вирішував наступні питання: 1) здійснення тимчасового доступу до речей і документів; 2) здійснення обшуку житла чи іншого володіння особи; 3) здійснення негласних слідчих дій; 4) обрання щодо особи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб.
Зазначені положення проекту прямо суперечать Конституції України. У статті 29 Конституції вказано, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду. У статтях 30-31 Конституції України вказано, що проведення обшуку помешкання, порушення таємниці листування та телефонних розмов здійснюється виключно за вмотивованим рішенням суду. Крім того у статті 124 Конституції України встановлено, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Законопроект також грубо суперечить міжнародно-правовим актам у сфері захисту прав людини, в тому числі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи Rec (2000) 19 «Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства», Рекомендації ПАРЄ 1604 (2003) «Про роль прокуратури у демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права», а також практиці Європейського суду з прав людини.
Більше того, законопроект суперечить також і основним законодавчим актам України, які регламентують питання, пов’язані з надзвичайним і воєнним станом, а також сферу боротьби з тероризмом.
Зважаючи на особливі складнощі у проведенні досудового розслідування злочинів на території, яка входить до зони дії воєнного, надзвичайного стану, проведення антитерористичної операції, є доцільним внести зміни до Кримінального процесуального кодексу щодо механізму передачі підсудності таких кримінальних проваджень іншим судам, а не делегувати функції суду до сфери відання прокуратури.
Передача органам прокуратури функцій суду у сфері кримінального процесу становить значну небезпеку для прав і свобод громадян, національній безпеці та інтеграції України до спільноти демократичних країн Європейського Союзу.
Проект Закону «Про внесення змін до Закону України "Про боротьбу з тероризмом" щодо превентивного затримання у районі проведення антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, на строк понад ніж 72 години».
Законопроектом передбачено збільшення, як виняток, строків «превентивного» затримання осіб, які підозрюються у причетності до терористичної діяльності, без рішення суду з 72-х годин до 30 діб.
Таке положення суперечить нормам Конституції, де вказано, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом. Вказане положення Конституції України діє навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції).
Також проект Закону вступає у протиріччя з Кримінальним процесуальним кодексом України (стаття 211 Кодексу ), де вказано, що строк затримання особи без ухвали суду не може перевищувати 72 годин з моменту затримання.
Таким чином, згідно із законопроектом правоохоронним органам надається право безпідставно протягом 30 діб утримувати людину під вартою без рішення суду. При цьому на затриману особу не поширюватимуться гарантії Кримінального процесуального кодексу України.
Крім прямої суперечності Конституції України, вказаний законопроект грубо порушує норми Загальної Декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положення практики Європейського суду з прав людини, а також основоположні міжнародні принципи у сфері захисту прав людини (верховенство права, правова визначеність, право на доступ до правосуддя).
Сподіваємося, що Президент України скористається наданим йому Конституцією правом вето щодо двох зазначених законопроектів.