Для того, аби я показала Європу своїй бабусі (тоді вона, можливо, перестане молитися на Леніна і «совок») без усіх тих труднощів із оформленням документів, у законодавстві мають бути вирішені досить болючі для України питання.
Перше – подолання корупції. На жаль, саме з нею Україна часто асоціюється в Європі. Але прогрес в антикорупційному законодавстві летить уперед із завзятістю равлика. Ми приймаємо багато законів (аби наприймати?), а потім довго відміняємо їх чи змінюємо. Ситуація сумна, неначе знаменитий парадокс про Ахіллеса, якому ніколи не наздогнати черепаху.
Інша проблема – введення біометричних паспортів. Точніше – створення Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), який, за переконаннями його творців, є необхідною умовою для введення біометричних паспортів. ЄДДР загрожує перетворенням нашого життя на фільм про шпигунів і розвідку. Якщо не забезпечити належний захист цієї потужної бази персональних даних (що сумнівно не тільки в Україні, а й будь-якій державі!), то в «негативного персонажа» буде змога дізнатися про вас усе, натиснувши дві-три кнопки в базі. Не вірите?
У законі про ЄДДР прописано, що в реєстр вноситься не тільки інформація про особу, як-то її ім'я, дату і місце народження, відомості про громадянство, або ж реквізити документів, а й відцифрований зразок підпису особи та відцифрований образ обличчя особи. У єдину базу даних заноситься також інформація про місце реєстрації, сімейний стан, додаткові (факультативні) біометричні дані та інші. При чому – перелік персональної інформації про особу не закритий, що означає – усе, що захоче знати про вас держава, ви зобов’язані будете сказати.
Під час Майдану виникало чимало питань, де ж взяти гроші на відбудову Києва? Ось можлива відповідь для всіх, хто хапався за голову від думки про можливість «урізання» зарплат. Новий проект про «закордонні паспорти», який підготував Центр політико-правових реформ (ЦППР) коштує значно дешевше, аніж його 800 мільйонно-гривневий попередник про ЄДДР.
Річ у тім, що запропонований проект стосується виключно створення самих біометричних паспортів без формування Єдиного реєстру. Процедура отримання такого паспорту буде значно швидшою й прозорішою, адже не потребуватиме від громадян величезної кількості довідок, а ціна встановлюватиметься на законодавчому рівні. Водночас у реформі ЦППР передбачається децентралізація всіх повноважень від МЗС до органів на місцях.
Третє питання – запобігання дискримінації.
Згідно з плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму, Україна має подбати про створення антидискримінаційного законодавства, яке захищатиме права меншин на працю, навчання і «зміцнить спроможності відповідальних органів у боротьбі з расизмом, ксенофобією та антисемітизмом». Однак і тут все непросто. Антидискримінаційне законодавство ми хоч уже і маємо, однак механізми захисту належним чином не розроблені. Чи захоче Європа впустити нас до себе, якщо ми вкотре не виконуємо свої обіцянки?
То ж у підсумку ми маємо: нова влада орієнтується на співпрацю з Європою. ЄС теж не проти налагодити зв’язки з Україною, тому йде на усілякі поступки в своїх вимогах і визнає «значний розвиток» з вищевказаних питань. Іншими словами, Захід намагається «винагородити» Україну і заохотити її до подальшої співпраці. Здавалося б, обидві сторони хочуть одного й того ж. Та поки нова влада не вилікує старі хвороби, як то кажуть – віза і нині там.