Обидва законопроекти слід розглядати не лише як посилення права трудівників на відпочинок, яке передбачено статтями Конституції України, а, передусім, як інтеграцію вітчизняного законодавства в європейське. Адже Україна підписала Європейську соціальну хартію, покликану захищати соціальні й економічні права людини, і яка, на жаль, в Україні виконується всього на 25%. А це означає, що наша країна зобов’язана наближати своє законодавство до європейських соціальних стандартів – і щодо тривалості робочого тижня, і щодо тривалості основної відпустки.
У більшості європейських країн нині робочий тиждень триває від 35 до 38 годин. Так, у Норвегії та інших скандинавських країнах – 36 годин, у Німеччині та у Франції – 35-38 годин. Тобто в усіх провідних європейських країнах тривалість робочого тижня менша, ніж в Україні. Основна щорічна відпустка згідно вимог Європейської соціальної хартії мусить бути не менше 4-х тижнів, тобто 28 календарних днів. І саме, щоб наблизити нашу країну до європейських соціальних норм, я разом з Олександром Турчиновим ініціювали ці законопроекти.
Та хочу наголосити, що скорочення робочого часу має відбуватися без скорочення заробітної плати. І це стане першим кроком для підтримки та підвищення вартості робочої сили, її продуктивності. Оскільки сьогодні, на превеликий жаль, робоча сила в Україні найдешевша в Європі. Так, за даними академії наук, частка заробітної плати працівника у собівартості продукції в нашій державі становить 6,5%, тоді як у країнах Європи цей показних сягає 30-40%. Отже, нам є до чого прагнути і на кого рівнятися.
Тож ці законопроекти спрямовані на збереження робочої сили, підвищення продуктивності та ефективності праці. І, сподіваюся, вони сприятимуть зменшенню кількості наших співвітчизників, які виїжджатимуть за кордон у пошуках роботи. На мою думку, це будуть хай поки що невеликі, але вже перші кроки на шляху України до європейських соціальних стандартів. Сподіваємось що своє слово на підтримку соціальних законів скаже громада та профспілки…