Абсолютна інертність та млявість уряду на фоні стрімкого падіння курсу гривні свідчить про провальну політику глави Кабміну Арсенія Яценюка і його соратників та міністрів економічного блоку.
За два тижні після виборів національна валюта впала до позначки 16,25 гривень за долар. Економіка котиться у прірву, фінансовий ринок розвалюється. Проте Кабмін мовчить, ніби нічого не відбувається. Між тим ніхто інший як глава уряду відповідальний за стан справ в соціально-економічній сфері. Але, напевно, зараз Арсеній Яценюк більше стурбований розподілом портфелів, ніж тим, чим живе країна і звичайні громадяни. І не потрібно списувати все на війну. Бо причиною економічних негараздів значною мірою є хибний курс уряду, засилля олігархів, імітація боротьби з корупцією і повна відсутність реформ.
Штучна передвиборча теза про Арсенія Яценюка як «найкращого прем’єра» не витримує випробування часом і є штучною.
Напередодні виборів у суспільстві активно розкручувалася штучна теза про Арсенія Яценюка як «найкращого прем’єра». Насправді ж підсумки багатомісячної роботи нинішнього глави уряду спростовують це маніпулятивне твердження. Якщо Арсеній Яценюк і його політична команда і надалі так керуватимуть економічними процесами в державі, то дуже скоро Україну чекатиме масштабна соціальна криза зразка 90-х років. Через валютні шторми з України відбувається масова втеча капіталу. Дефіцит бюджету покривається банальним друком гривні та випуском величезних обсягів облігацій внутрішньої державної позики. За 9 місяців цього року приріст грошової маси склав 16%. За 10 місяців кількість державних облігацій виросла на 142 мільярди гривень. Глава уряду «камікадзе» давно забув про обіцянки компенсувати втрати від окупації Росією Криму і частини Донбасу російським майном, зате справно сплачує «Газпрому» мільярди доларів. Завдяки цьому дефіцит бюджету вже перевищує 10% ВВП.
Лише офіційна інфляція за жовтень виросла на 2,4%, а за підсумками року має перевищити 20%. У той же час доходи населення падають. Проте погіршення життя не торкнулось олігархічних кланів, які продовжують наживатися. У європейській країні за таку «роботу» глава уряду мав би йти у відставку, а не знову претендувати на прем’єрське крісло.