Відповідно, публіка взялась обговорювати ефект, який створить перехід Бартоша Арлуковіча на його тепер вже колишню парті SLD і решту політичної сцени. І тут було, що обговорювати. По-перше існує висока імовірність, що Арлуковіч буде кандидатом в Сейм в тому ж окрузі, що і лідер SLD Гжегож Напєральські — в Щецині, що може означати проблеми для Напєральського і для SLD.
В Польщі діє не раз обговорювана в Україні комбінована виборча система. На виборах до парламенту партії виставляють не загальнонаціональний, а регіональні списки кандидатів. Голосування відбувається в 41 багатомандатному окрузі. Від кожного округу — залежно від кількості населення — до парламенту потрапляють від 7 до 19 депутатів. Ці місця діляться між партіями згідно із кількістю набраних голосів. Відповідно, партіям, потрібно виставляти в кожному окрузі людей, які із ним пов'язані і можуть завоювати для партії підтримку.
Бартош Арлуковіч в нинішньому Сеймі представляє Щецин, так само як і лідер SLD Гжегож Напєральські. Якщо вірити чуткам, податись до ГП його змусила невизначеність із депутатськими перспективами. Лідер SLD ніяк не міг визначитись, яке місце в партійному списку Арлуковічу запропонувати і чи взагалі це буде місце в Щецинському списку. Для Арлуковіча ж перехід в інший округ був би небезпечним — в Щецині він відомий роботою міській раді, і взагалі жив і працював у місті із часів свого навчання в тутешній медакадемії, а “чужим” виборцям йому довелося б пропонувати тільки загальнонаціональну медіа-присутність. А ГП в особі свого лідера Дональда Туска запропонувала Бартошу Арлуковічу перше місце в своєму Щецинському списку, і майже гарантований депутатський мандат (Щецин “офіційно” - місто “лєвіцове”, але Громадянська платформа — загальнонаціональний лідер і навряд чи станеться так, що партія не зможе вирвати хоч одне депутатське місце в окрузі).
Другий висновок, який роблять на базі переходу — це те, що Дональд Туск не дуже прихильно ставиться до ідеї коаліції між SLD і ГП в майбутньому парламенті. А цю перспективу в Польщі обговорюють іще із минулого року. Шансів отримати на виборах більше 50% мандатів у ГП мало і для того, щоб сформувати уряд, їм доведеться шукати союзників. Теперішні партнери ГП по урядовій коаліції — Польська народна партія не завжди в захваті від колег, тому SLD сподівались “перехопить” їх місце в 2011 році. Але, імовірно, в ГП вважають, що SLD захотіли занадто багато — представники партії заявляли, що в новому уряді претендуватимуть на посаду не менше віце-прем'єра і до того посаду одного із ключових міністрів — інфраструктури, економіки чи фінансів.
Переходом до ГП лише одного депутата від SLD справа може не закінчитись. Можливо, Дональд Туск вирішив поборотись за одноосібну перемогу ГП на виборах, залучаючи сильних представників регіонів до її лав. В такому разі, хедхантери із ГП можуть звернути свою увагу і на інші партії.