Виступ десятирічної Христини Михайличенко в ефірі національного конкурсу «Україна має талант – діти» цієї весни підкорив глядачів і суддів. Вони аплодувати стоячи.
Цього разу дівчинка отримала три «так» – найбажаніший результат усіх, хто потрапляє на сцену талант-шоу. Але для Христини – це далеко не перша перемога, і не лише творча. Бо на долю цієї талановитої дитини випало багато радощів і чимало випробувань: втрата малої батьківщини, смерть батька, розлука з родичами.
Вона народилася у Сімферополі. Родина Христинки вимушена була переїхати до Ірпеня у 2014-ому після окупації Криму Росією. Сама Христина говорить, що тоді вони не могли вчинити інакше, бо настало «не їхнє життя», «країна стала чужою». І дуже символічно, що своїм стало для неї Приірпіння: край, де жили і творили відомі композитори і музиканти.
На час приїзду до нас Христина Михайличенко вже встигла досягти багато успіхів. Музикою вона почала займатися у п’ять років. Дуже швидко стала кращою піаністкою Криму серед дітей до десяти років. У шість – підтвердила свій талант на міжнаціональному і міжнародному конкурсах. А в сім – почала давати сольні концерти.
Сьогодні Христину Михайличенко слухає не лише Україна, а й світ. Вона з великим успіхом виступала в королівському залі Бозар у Брюсселі, на сценах Відня, Антверпена, Брюгге, Гааги, Парижа, у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, в офісі Світового банку у Вашингтоні, об′їздила майже всі зали обласних філармоній України, де грала із симфонічними оркестрами.
У 2014 році Христина виграла престижний конкурс й отримала Гран-прі з рук першої леді України Марини Порошенко. А наприкінці 2015-го увійшла в ТОП-рейтинг дітей, які «здивували Україну цього року».
Фінал конкурсу «Україна має талант – діти» відбудеться у травні цього року. Я буду голосувати за свою землячку. Сподіваюся, що мешканці інших регіонів України також підтримають нашу Христину. Вона на це заслуговує і мотивує творити краще майбутнє для нашої країни.