За період з 2007 по 2015 рік видатки Зведеного бюджету України на лісове господарство та мисливство не відзначалися домінуванням спадної чи висхідної тенденції (рис. 1). У 2007 році обсяг видатків на лісове господарство та мисливство становив 366,8 млн. грн., у 2008 – 567,6 млн. грн., у 2009 – 378,0 млн. грн. Тобто у 2009 році порівняно з 2008 роком видатки Зведеного бюджету України на лісове господарство та мисливство зменшилися на 189,6 млн. грн.
Рис. 1. Видатки Зведеного бюджету України на лісове господарство та мисливство і площа відтворення лісів*
* за даними Державної казначейської служби України та Державної служби статистики України
Очевидно, що основною причиною стало згортання фінансових можливостей держави фінансувати лісове господарство у зв’язку з погіршенням економічної ситуації в цілому внаслідок світової фінансової кризи. Натомість у 2009 році постійні лісокористувачі порівняно з 2008 роком, не зважаючи на суттєве скорочення бюджетного фінансування, змогли збільшити площу відтворення лісів на 0,7 тис. га. В основному бюджетне фінансування спрямовувалося на збільшення фінансових можливостей лісогосподарських підприємств по лісовідновленню та на часткове доповнення фонду заробітної плати лісової охорони.
За аналізований період (2007-2015 роки) саме в перший посткризовий рік українські лісівники забезпечили відтворення лісів на найбільшій площі. Не викликає сумнівів той факт, що позитивні зрушення в динаміці відтворення лісів у 2007-2009 роках значною мірою були забезпечені за рахунок дієвості внутрішніх стимулів стосовно розширення площі земель лісогосподарського призначення.
Найбільш позитивні зрушення щодо фінансування лісового господарства та мисливства за рахунок Зведеного бюджету України мали місце у 2009-2012 роках, коли видатки збільшилися із 378 млн. грн. до 640 млн. грн. Зростання величини видатків на лісове господарство та мисливство в цей період зумовлене необхідністю фінансування загальнодержавних програм, зокрема будівництва лісових доріг.
У 2014-2015 роках обсяг видатків Зведеного бюджету України на лісове господарство та мисливство становив відповідно 485,1 млн. грн. та 475,9 млн. грн., що відповідно на 154,9 млн. грн. і на 164,1 млн. грн. менше відповідного показника 2012 року. Виходячи з наявної економічної ситуації в країні та переважної більшості прогнозів стосовно росту ВВП у найближчі роки, сподіватись на суттєве збільшення видатків Зведеного бюджету України на лісове господарство та мисливство не приходиться.
Тому необхідно робити ставку на залучення позабюджетних джерел інвестування лісового господарства, щоб забезпечити високий рівень ефективності лісогосподарської та лісоохоронної діяльності у відповідності із світовими та європейськими практиками невиснажливого та збалансованого лісокористування.
Основними резервами для цього мають стати капітальні інвестиції, профінансовані за рахунок вітчизняних та іноземних інвесторів. Оскільки, як показує досвід попередніх років і динаміка видатків Зведеного бюджету України на лісове господарство і мисливство, бюджетне фінансування неспроможне кардинально покращити ситуацію з оновленням основних засобів лісового господарства. Інвестиційний клімат у лісовому господарстві та величина інвестиційних вливань знаходяться в прямій залежності від економічної ситуації в країні в цілому.
Залучення іноземних інвестицій пов’язане не лише з наданням гарантій щодо забезпеченості сировиною, а також із встановленням прозорих правил гри на ринках лісопродукції, в тому числі і шляхом розбудови інфраструктури біржової торгівлі лісоматеріалами, що зведе до мінімуму можливість надання преференцій окремим суб’єктам лісогосподарського підприємництва і сприятиме підвищенню рівня зацікавленості підприємницьких структур у збільшенні потужностей переробки деревини. Така ситуація сформує зрозумілий і прозорий клімат господарських взаємовідносин між державними лісогосподарськими підприємствами та суб’єктами підприємницької діяльності, які функціонують у сфері деревообробки.
Подолання інвестиційного дефіциту у лісовому господарстві стане можливим внаслідок більш активної взаємодії Державного агентства лісових ресурсів України з урядами інших країн та представниками територіальних утворень цих країн, які знаходяться у прикордонній до України зоні, в напрямі спільної діяльності щодо відтворення асиміляційного потенціалу територій у відповідності з програмами Європейського Союзу, зокрема програмою Східного партнерства. Крім залучення додаткових інвестицій така співпраця прискорюватиме імплементацію передового європейського досвіду у вітчизняну практику лісогосподарської діяльності.
Обласні управління лісового і мисливського господарства, на які Державним агентством лісових ресурсів України покладено функції контролю і забезпечення ведення лісового господарства на місцях, мають забезпечувати виконання державних програм інвестування лісового господарства та виступати ініціаторами формування і реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження сучасних технологій лісівництва, оновлення основних засобів лісогосподарського виробництва, зокрема парку лісоексплуатаційної техніки, та утилізацію деревних відходів.
В цьому контексті необхідним є налагодження прямих контактів з інституціями-фінансовими донорами в Європейському Союзі, які спеціалізуються на інвестуванні проектів природоохоронного спрямування. На обласному рівні варто активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестицій у лісовідновлення та ресурсозбереження в рамках програм транскордонного співробітництва, які фінансуються відповідними фондами Європейського Союзу. Тим більше, що ареалом поширення дії цих програм виступають регіони з найвищим рівнем лісистості (зона Полісся та Карпат).
В основі сучасної інвестиційної політики у лісовому господарстві повинен лежати наступний постулат: капітальні видатки на лісове господарство, профінансовані за рахунок Зведеного бюджету України, мають доповнюватися прямими іноземними та вітчизняними інвестиціями, зокрема профінансованими суб’єктами деревообробного підприємництва.
Необхідно також виходити з реалій сьогодення і розуміння того, що лісопереробна база державних лісогосподарських підприємств, яка у переважній більшості відзначається високим рівнем фізичного спрацювання та є морально застарілою, має залишатися пріоритетом інвестиційної політики у лісовому господарстві як по лінії Державного агентства лісових ресурсів України, так і по лінії інших міністерств та відомств, які формують інвестиційний клімат в країні, що дасть можливість вдосконалити власне ведення лісового господарства за рахунок залучення додаткових інвестицій.