Рік тому, виступаючи після призначення в Раді, прем’єр-міністр Гройсман заявив, що Кабмін втілить антикризовий план дій. Програма його уряду містила багато обіцянок і гасел, але мало конкретних цифр. Минув рік. Уряд не взяв більшість «планок», які грозився перестрибнути, а сором’язливо проповз попід ними. Це стосується і податкової, і судової реформи, і підтримки підприємництва, і прозорості в енергетиці. Загальне зростання економіки на 2% в гривні знівельоване падінням самої гривні. А підйом середніх номінальних зарплат на третину - «компенсований» зростанням тарифів і цін. Коли пан Гройсман розказує, як він та його уряд «зміцнюють економіку» та «покращують добробут людей», хочеться запитати: «про яких саме людей йдеться?» Бо за даними ООН, 60% українців вже перетнули межу бідності. Аналізувати рівень «покращення», про який зараз звітує уряд, - так само абсурдно, як ловити метеликів на Північному полюсі. Акцентую лише на головному провалі Кабміну – аграрній реформі. Вона стосується всіх громадян, де б вони не жили – в селі чи в місті. Адже порядок у земельних питаннях, нормальні умови для роботи аграріїв – це запорука продовольчої безпеки, доступних цін на харчі та потужного експорту, який приноситиме країні валюту.
Автори Програми уряду не оминули ці питання. Була задекларована ціла низка кроків щодо аграрної реформи. Але в реальності уряд топтався на місці.
Зокрема, мало відбутися «розмежування земель різних форм власності». Але не відбулося.
Мали впроваджуватися механізми «збереження та відтворення земельних ресурсів шляхом розвитку меліорації, рекультивації, нормування та стандартизації у галузі охорони земель». Вони не впроваджуються.
Мали бути вирішені земельні питання щодо об’єднаних територіальних громад. Мали бути запроваджені програми державної підтримки фермерських господарств, які б включали в себе спрощення системи оподаткування, пільгове кредитування, створення умов для використання державної інфраструктури, забезпечення доступу до внутрішніх ринків збуту, сприяння експорту продукції сільськогосподарського виробництва. Усього цього ми не бачимо.
Замість реформування і впорядкування земельних відносин – влада «педалює» питання продажу землі сільгосппризначення. Про механізми і наслідки дикого ринку земель, який може з’явитися в Україні зовсім скоро, сказано вже багато. Проти поспішного відкриття ринку землі вже об’єдналося все суспільство. Всі соціологічні звіти свідчать про те, що люди не готові продавати землю. А тому, дивує те, що уряд продовжує так бездарно брехати людям, які все прекрасно розуміють – і про корупцію, і про «дерибан» землі, який затівають можновладці. Люди вже склали ціну владним обіцянкам.
Навіть селяни без дипломів економічних вишів бачать, що головна галузь, яка тримає економіку на плаву, позбавлена стимулів до розвитку. Починаючи з 2017 року, повністю ліквідовано спецрежим ПДВ для аграріїв, який дозволяв виробникам вкладати кошти в розвиток. Ефективну систему оподаткування АПК знищили, пообіцявши компенсувати дотаціями на суму 5,5 млрд грн. Весь перший квартал сільгоспвиробники «чекали у моря погоди». Тепер зрозуміли: уряд знову їх «кинув» - дотацій нема.
Не знаю, про які успіхи і перемоги може звітувати уряд. Можливо, йдеться про перемогу над власним народом. Постправда – вона така. Жаль року, змарнованого на псевдореформи. Кабінет міністрів так і не запропонував суспільству якісну стратегію економічного розвитку України. Чим може відповісти суспільство? Гадаю, воно дасть оцінку владі на наступних парламентських виборах і обере більш відповідальних політиків, які сформують фаховий уряд.