Для себе ж я ухвалив рішення не балатуватись на цю посаду та відкликав свою кандидатуру. Рішення зважене і на то є вагомі причини. Для мене статус інституції Уповноваженого з її високим рівнем довіри громадян значно вищий за особисті політичні та кар’єрні амбіції. І вкрай важливо, щоб незалежність омбудсмена була збережена.
На цю посаду я балотувався на умовах таємної процедури голосування, що повністю відповідає міжнародним стандартам. Проте, вже після початку конкурсу із ухваленням ЗУ «Про Конституційний Суд України» процедура обрання омбудсмена була змінена з таємної на відкриту. Це суперечить міжнародно визнаній процедурі таємності голосування і негативно позначається на ефективності інституту омбудсмена та понижує його статус. Крім того, виникла і правова колізія щодо процедури призначення на посаду Уповноваженого.
З цього приводу була ціла низка заяв міжнародних та національних організацій. Так Моніторингова місія ООН з прав людини заявила, що процедура відбору повинна відповідати "Паризьким принципам". Верховний комісар ООН з прав людини звернувся до України з проханням "переглянути процедуру призначення Уповноваженого, якій бракує прозорості та яка містить ризики втрати суспільної довіри до національної інституції з прав людини". Коаліція національних правозахисних організацій, узагальнила все вищевикладене та наголосила, зокрема, на неприпустимості політизації інституції Уповноваженого.
Аби це виправити, разом з колегами по парламенту ми зареєстрували законопроект №7018-1. Він пропонує повернути таємну процедуру голосування при призначенні чи звільнення Уповноваженого.
Офіс Омбудсмена має високий рівень довіри серед громадян і незалежність цієї інституції захищається Конституцією. Тому, на мою думку, треба було, перш за все ухвалити законопроект №7018-1, щоб усунути наявну законодавчу колізію і повернути процедури таємного голосування.
По-друге, варто було перезапустити процедуру призначення Уповноваженого, аби досягнути повної незалежності інституції у відповідності до "Паризьких принципів" із одночасними широкими консультаціями з правозахисними громадськими організаціями.
Лише після цих кроків парламент мав би обирати омбудсмена. Тоді б ми отримали узгоджену кандидатуру, до якої ані у правозахисних організацій, ані у міжнародних інституцій не було б питань. Сподіваюсь, Людмила Денісова своєю роботою зможе спростувати усі ці негативні очікування та перестороги.