За цими сухими цифрами – життя людей: бійців, яких лікують медики-добровольці, а в разі поранення – евакуюють, наших цивільних співгромадян, дорослих і дітей, які завдяки ПДМШ отримують доступ до кваліфікованої медичної допомоги. А також – життя самих лікарів, парамедиків, водіїв, які залишають свої затишні домівки та за покликом сумління їдуть на схід в умови, далекі від комфортних. Уклінно дякуємо їм!
Створений насамперед з метою рятувати життя захисників України на фронті, добровольчий шпиталь за три роки переріс у щось набагато масштабніше. Поряд з фронтом боротьби із зовнішнім агресором ПДМШ доводиться "воювати" й на внутрішніх фронтах боротьби з бюрократизмом, корупцією, байдужістю та зневірою. Те, що роблять подвижники в білих халатах, є лікуванням не тільки зранених тіл, але й зранених душ. Це – те, що ми називаємо "зшивати Україну". Ще раз зверніть увагу на зміни в обкладинці шпиталю на Facebook порівняно з минулорічною: вона стала менш мілітарною й більш гуманітарною. Тепер в її центрі – дитина, майбутнє України, яке боронять наші герої-захисники. Бо на відміну від ворога ми воюємо не за території, а за людей.
У цій війні на кілька фронтів пліч-о-пліч з ПДМШ стоять друзі: прості українці та громадяни інших країн, громадські організації, бізнесмени, політики, митці, науковці. Без їхньої підтримки добровольчий шпиталь просто не зміг би існувати.
Минулої суботи пироговці та їхні друзі зібрались разом, аби відзначити третю річницю створення ПДМШ. Із вступним словом виступив президент ПДМШ Геннадій Друзенко. Медиків добровольців також привітали лідер Руху "Справедливість" Валентин Наливайченко, автор сценарію фільму "Кіборги" Наталя Ворожбит, виконавець ролі "Гіда" в цьому фільмі Роман Ясіновський, головний лікар клінік Інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України Любов Слєпова, журналіст газети "День" Валентин Торба.
Багатьом медикам ПДМШ були вручені нагороди, причому деякі з цих нагород чекали на зустріч зі своїм героєм ще з літа.
Збори завершилися концертом гурту "Хорея Козацька" на чолі з його лідером – кобзарем, бандуристом і лірником Тарасом Компаніченком.
Наступного дня Геннадій Друзенко на своїй сторінці Facebook написав, підсумовуючи сказане на зборах в суботу:
Рівно три роки тому, 16 грудня 2014 року, медики ПДМШ вперше зайшли в операційну міської лікарні в Кураховому — рятувати поранених гранатою бійців. Тоді навіть важко було уявити, що війна триватиме ще довгі три роки, і навіть через три роки кінця-краю їй не буде видно. Що ПДМШ об‘єднає більше 400 добровольців зі 130 міст, сіл і селищ України. Що за ці три роки наші медики нададуть допомогу 30 000 пацієнтам. Що ПДМШ працюватиме більше, ніж в 40 локаціях по всій лінії фронту. Що ми проведемо безпрецедентний кардіоскринінг на Хмельниччині, який потрапить до Книги рекордів України. Що МОЗ видаватиме спеціальний наказ про діяльність ПДМШ, а Міністр оборони та Головнокомандувач ЗСУ підписуватимуть з нами меморандум про співпрацю. Що сотні наших медиків отримують ордени і медалі.
Тоді важко було навіть уявити, що ПДМШ загалом існуватиме за три роки після початку тої відчайдушної авантюри. Але ми це зробили. Ми пройшли довгий шлях від порятунку сотень поранених бійців, які відступали з Дебальцевого, до прийняття перших після початку війни пологів у звільненій Станиці Луганській. Від ненависті і недовіри місцевих "сепарів" до миски вареників, переданої нашій лікарці з окупованих територій із запискою "Українському доктору". Це означає, що ми вже перемогли! Як би не розвивались події далі, абревіатура ПДМШ вже вписана золотими літерами в літопис цієї війни. Ще раз від щирого серця вітаю усіх причетних до нашого тихого подвигу!